Вже скільки їх померло, захворіло по поверненню - хто їх рахує?
Хто знає, чим, крім куль та мін, ще б'є війна? Ми знаємо. Та теж не всю статистику...

Цей репост мене попросили зробити.
- Це наш побратим. - сказали хлопці.
Хтось з них ще воює, хтось вже по дембелю. І знаєте, як вони ховають своїх померлих після фронту? - та точно так же, як загиблих на фронті.
- Це наш побратим. Допоможіть. - сказали хлопці.

Там є надія, пишуть. Прочитайте, прошу. І, якщо можете - допоможіть...
https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=2531766290211894&id=100001356447010


SOS SOS SOS!!!
Просьба о помощи!
В наш дом пришла беда... У мужа диагностировали рак горла. Была проведена операция по удалению двух опухолей и частично гортани. В ближайшее время нужно пройти курс облучения. Стоимость 100 000 грн. Мой муж Симинченко Станислав участник боевых действий. Прошел войну. Сам пошел в военкомат и подписал контракт. У нас обычная семья со средним уровнем достатка. На данный момент работаю только я. Очень прошу нам помочь кто сколько может. Каждые 10, 20, 50 грн. помогут побороть болезнь. Мы очень нуждаемся в вашей поддержке и финансовой помощи. Врачи дают высокие шансы на выздоровление.
Я верю мы справимся!!!

Диагноз: C-r гортани средней локализации. Клиническая группа 2. Стадия 3.
Реквизиты:
Приват банк 5168 7422 3427 3518 Гамова Алла Гамова (жена)
ОТП банк 4067 5977 0027 8762 Гамова Алла (жена)
Приват банк 4149 4991 1367 0549 Станислав Симинченко

Diana Makarova:
Приєднуюсь до прохання.
Знаю і Йосипа, і Ігоря. Знаю проблему. Розумію, як воно - тато в такому стані, а брати по черзі мусять йти на війну.
Просто допоможіть.
Просто розповсюдьте.
Картка в пості.

https://www.facebook.com/diana.makarova.37/posts/2611183972275621?notif_id=1572687637711664¬if_t=notify_me&ref=notif

… іноді в мене питають, як так сталось, що одного разу на одній з доріг нашого фронту зустрілись чотири валки, чотири різних напрямки, і всі вони мчали в одному напрямку, і всі вони начебто йшли однією дорогою, і кінцевий пункт трьох з них був у одному місці. Кінцевий пункт четвертого напрямку йшов назустріч, і далі повертав назад, до смерті.
Чотири напрямки зустрілись і наче нічого не сталось. Але все, що сталось до і після того, назавжди закарбувалось в історію нашої війни.
Хто був режисером тих напрямків, тих експедицій?
Вікіпедія мовчить про режисерів. Вікіпедія скупо говорить лише про факти. Але ми знаємо, ми, нас було троє – я, вона й він. І група, що приїхала нас вивести з тієї дороги, на яку загинула нас доля і звичайне людське співчуття. Звичайне бажання врятувати усього-навсього 112 знесилених людей.

... іноді в мене питають, чому я так не люблю політика Петра Порошенка? За Іловайськ? За Дебальцево?
все, все так. Але програш у військовій операції - це просто програш у військовій операції, чим би він не був зумовленим. Тупістю. Неготовністю до прийняття рішень. Невмінням планувати, керувати, прогнозувати. Ну, доведіть, що це все було навмисне. Поки не доведено- не винен.
Але бувають операції, в яких людей навмисне посилають на смерть. Оце, братця, найстрашніше. Для тих, хто йде на смерть - аве, Цезарю! Для Цезаря, якому конче треба взяти якусь окрему висотку - аве, лицарі!
Стояти до останньої краплі крові і останньої краплі води захисників 32-го блокпосту посилали заради політичних амбіцій. І це злочинно.
Все просто. Якраз в ті дні йшли вибори. Перемагала партія президента. І кожна позиція, що була б зданою нашими військами в ті дні, кожен відступ - грав би на електоральний мінус. І саме тому захисників блокпоста прирекли на гибель.

Я повторювала і повторюю - тоді і всі минулі роки - шансів вижити у них не було. Вони самі це знали.
Я схиляю голову перед тими, хто проривався до них з водою і гинув. І знову йшли на прорив і гинули. Я схиляю голову перед тими, хто вивіз останки загиблих з оточення і знову повернувся на 32-й блокпост. Саме такими були домовленості - виїхати, вивезти шматки обгорівших і зотлілих трупів, і повернутись. Я й досі не розумію, де вони брали сили для цього - я, та сама, що в наівності своїй тоді, разом з ще однією такою ж, їхали на 32-й блокпост, щоб:
- впевнитись, що все насправді так, як розповідали нам захисники в уривчастих телефонних розмовах
- провезти їм воду
Ну, й де б я взяла для цього сили? Але їхали сам для цього. Слава богу, що не знадобилось. І воду, і цигарки, і батарейки для рацій - а вони просили саме цього, воду й батарейок для зв'язку, і трішки хліба - ми доставили їм іншим способом.

Чи знав політик Петро Порошенко дійсне положення на 32-му блокпості? Так, знав. Але було завдання Юрію Бірюкову вийти в інтернет і брехати, брехати, що вода доставлена, що в захисників є все, аби продовжувати обороняти позицію.
Брехати, щоб заспокоїти людей? Брехати, щоб все ж тихо вивести людей з оточення?
Ні.
Брехати, щоб не збити виборчі показники. Брехати, прирікши на смерть 112 людей.

Це - непростимо.
Розумієте, все просто. Якщо ти прирік людей на смерть заради країни - ну, тут таке. Люди повинні знати, за що вони гинуть, люди повинні йти на це добровільно.
Але якщо ти прирік людей на смерть заради власної вигоди - ти поганий політик. Та й людина ти дєрьмова.

... а увечері вони вийшли. Вийшли з технікою, зі зброєю, отримавши нарешті наказ про вихід.
Що зробило цей наказ? - а ви. Ви всі, хто тоді боровся за людей 32-го блокпосту, тримаючи тему в інтернеті, в ЗМІ, в листах до президента.
І - три валки, три експедиції, які зустрілись одного разу на 32-му блокпості - група журналістів різних видань, група різних волонтерів і група командування сектором. Всі вони й зустріли той моторошний Урал з трупами та напівтрупами. Всі вони й зробили той потрібний наказ своїм обуренням. І захисники 31-го блокпосту, що оточили тоді командування і ледь не вбили. Так, що охорона пузатого генералітету злякано озиралась навкруги, на натовп розлючених чоловіків, які їх оточили - і розуміли, без варіантів.

А хто вмовляв журналістів, хто збирав по дорозі волонтерів (декого теж прийшлось вмовляти), Вікіпедія не знає. А знають троє - дві жінки і один чоловік. І група, що прийшла на виручку. І ті, хто допомагав звідси, з Києва. І ви, що знали й знаєте правду про 32-1 блокпост.

Та і не треба це знати Вікіпедії, правда?
:)

... цей пост пафосний. Я тоді так писала. Ой, лишенько, я ж і зараз так пишу. Читайте його, хто ще не читав. Там є деякі помилки, роки їх поправили, але цей пост я вже не поправляю. Нехай лежить, як і був написаний.
Зі схиленою головою, згадавши загиблих - дякую, Юрий Бутусов за твій пост. https://www.facebook.com/butusov.yuriy/posts/3374298542610418
І за все, що ти тоді зробив.
Привіт, Наталья Воронкова (Nataly Voronkova) - ми тоді це зробили. Ми ще не знали, що тоді лише вчились витягувати людей.
Привіт, Ткаченко Ярослав.
Привіт, Andrew Reva, ти керував з сектора А
Привіт, Доктор Кто, ти допомагав навіть не знаю, звідки.
Привіт, Морозе, як завжди, не вкажу твого імені.
Привіт, Ендрю, ти тоді керував операцією з Києва...

і скільки буде війна - не знати мені спокою, доки наш 32-й блокпост не стане дійсно нашим. І скільки ще мені лишилось жити - не покине мене запах 32-го блокпосту.

Запах злочину, зради, смерті і відпустки, взятої у смерті.
Осінній запах горілих людських тіл...

https://www.facebook.com/fondDM/videos/1522960811296025/

https://www.facebook.com/diana.makarova.37/posts/2603547863039232?notif_id=1572373473403324¬if_t=notify_me

ППД

Це - допомога людей.
Це також - коли всім миром, це толока. Також це операція "порятунок замерзаючих фондерів"
Це ваша допомога. Я з радістю показую вам ці фото. І знаєте, вже не так страшно. Вже зрозуміло, що взимку не замерзнемо. А як замерзнемо, то не дуже.
Газоблок для утеплення стін нам подаровано. Вами подаровано все інше - підшивка стелі, проведення опалення. Другу ніч я вже сплю в кімнаті, де є стеля, і це таке щастя, я вам скажу...
Духовка, теж подарована, разом з варочною поверхнею. Це просто порятунок там, де працює чоловік десять кожного дня.
Військові нас теж не покидають. І це мій найбільший біль та щем. Їм би перед виходом на фронт провести час з сім'ями, а вони тут рятують нас.
А оті прутики смородини, абрикосів - теж люди привезли і самі посадили.
А хто мені обіцяв посадочного матеріалу, агов, згадайте, прошу. Будемо вдячними.

І дякую вам усім, хто не покинув і не покидає нас в нашому форсмажорі.


ФОТО ТУТ -
https://www.facebook.com/diana.makarova.37/posts/2574836745910344?notif_id=1571213184306362¬if_t=notify_me&ref=notif

Реквізити Ф.О.Н.Ду Діани Макарової.

Просимо допомоги
Знову й терміново.
Треба викупити ремонт чергового фронтового авто. Діла карданові.
Сума - 5900 грн
Допоможіть, будь ласка. Горимо.

Картки для допомоги фронту
Приватбанк, на ім'я Діни Макарової
5168742224984579 гривнева картка
5168742222839171 євро
4149629396335416 долари США

5167 8020 0607 4931 Ощадбанк
Макарова Діна Костянтинівна

https://www.facebook.com/diana.makarova.37/posts/2572470336146985?notif_id=1571152648159758¬if_t=notify_me&ref=notif

Швейная Сотня ФОНДа Дианы Макаровой:

Звіт за вересень.
На жаль, зараз проект просувається зусиллями лише 4 учасників, отже й результати маємо скромні.
У вересні була одна передача відшитого до головної організації ФОНД Дианы Макаровой. Поїхало:
- 14 одиниць пасивної термобілизни з вогнестійкого потовідводячого флісу Polartec PowerStretch FR
- 6 одиниць активної потовідводячої термобілизни Polartec PowerDry
- 4 теплих светри-поларки з Polartec Classic 200 DWR
- 2 сідушки.



https://www.facebook.com/2022136871349936/photos/a.2029019063995050/2501879546708997/?type=3&theater

Diana Makarova:
Звіт. Один з багатьох.
За цим звітом - ( Read more... ) Не маю відповіді.
Дивіться роботу тих, хто йде з фронтів останніми.
https://www.facebook.com/diana.makarova.37/posts/2556647781062574?notif_id=1570467292699067¬if_t=notify_me&ref=notif

Реквізити Ф.О.Н.Ду Діани Макарової.

Що може зробити одна людина для підтримки свого побратима? А невелика група людей? Невже нічого? Невже для того, щоб ще і ще раз прозвучало ім'я твого товариша, ім'я, якому так потрібна підтримка - потрібні великі сили, висока дипломатія, організовані флешмоби та мітинги?

- Треба ще встигнути замовити футболку перед забігом. - сказав наш товариш.
Він збирався брати участь у ветеранському забігу в рамках Wizz Air Kyiv City Marathon
- Що за футболка? - зацікавились ми.
- Фрі Марків. - пояснив він. - Хочу бігти за Вітальку.
- Шо за діла? - обурились ми. - Хороша справа, але чому одна футболка? Багато хто захоче бігти за Вітальку.

І ми замовили й оплатили партію футболок і...
- Мало! - ледь не плакали Oleksandra Makarova та Женя Запорожець, висвітлюючи марафон - Треба було більше замовляти.

Партія футболок розійшлась миттєво. Дівчата й хлопці пропонували футболки військовим, фронтовикам, дембелям. Усі з радістю згоджувались бігти цей марафон з іменем Віталія Марківа. Не знаю, чи помітили журналісти цю невеличку спонтанну акцію, але ми точно її покажемо вам. І, мабуть, попросимо разом з нами подумати над її продовженням.
Отак одна маленька ідея може народити рух.
Чи хочете ви, щоб таких футболок було більше?
Де ви бачите подібні футболки?
Чи можете ви вкластись в друк цих футболок?
Ми чекаємо від вас відповідей на ці прості питання.

А ми долаємо марафон за Віталія Марківа.
Ми тим самим нагадуємо людям про його великий марафон, довжиною в два роки і три місяці, і говоримо - СВОБОДУ ВІТАЛІЮ МАРКІВУ

То що може зробити одна людина на підтримку свого побратима? - багато чого. Варто почати. Варто просто завжди пам'ятати про своїй товаришів і завжди нагадувати за них іншим.
Дякую за ідею, Костя Іванов

прошу до репосту. Це того варте.

#FreeMarkiv

https://www.facebook.com/diana.makarova.37/posts/2552386351488717?notif_id=1570281654526901¬if_t=notify_me&ref=notif




Реквізити Ф.О.Н.Ду Діани Макарової.

- Ти надто гостро пишеш, тобі так грошей не дадуть.
- Ось ти не те тут написала, треба написати якось інакше.
- От ти не права. Ти вимагаєш, щоб люди оглядались назад, для чогось їм нагадуєш про помилки. А люди цього не люблять. І ето... Тобі ж так грошей ніхто не дасть.

Я це чую вже кілька років. Про "пиши так, щоб тобі давали гроші" Я чую це, якщо точно, вже п'ять з половиною років.
Про "ти не те написала, треба було написати інакше" я чую вже чотирнадцять років, з того самого часу, як мені насильно завели мій другий блог (паролі від першого я тут же благополучно забула, десь він так і мотиляється, бідося, самотній, порожнісінький.......)
Я це чую постійно, іноді кожного дня. І іноді навіть замислююсь - а що, дійсно треба писати так, щоб давали гроші?
:)
Тобто, не те що думаєш, не те, про що болить - а саме те, що люди хочуть почути ось саме зараз?
А як це, люди? Я прям не знаю. Замислилась я. Треба вчитись, мабуть. Чи не треба?
(сміх в студії)

І щодо грошей.
Ось я пишу як пишу зазвичай. Ось є фронт, люди. І на фронті є група розвідників і підрозділ мінометників. Вони стоять у різних точках фронту. Вони служать у різних підрозділах. Вони взагалі не знайомі між собою.
Що їх поєднує, крім того, що вони українські воїни і всі наші друзі, яких ми знаємо, які воюють з самого початку війни і аж досі?

Поєднує їх ще одна, но полум'яна страсть - обом цим невеликим групам людей потрібна одна деталь, якої їм дуже не вистачає для роботи з позиціями ворога. Ну, такої роботи, щоб позиції ворога ось були, а ось їх вже й нема.
Їм потрібен ДАЛЬНОМІР. Кожній групі по дальноміру.
Вартість дальноміра на скріні. Мабуть, є надія, що там дадуть якусь знижку, хоч незначну. Мабуть. Не факт. Але одразу помножте на два. Бо коли в мене на руках раптом опиниться один дальномір - я, мабуть, розірвусь навпіл у загадці буріданова віслюка. Кому ж з двох його віддати? Тому потрібно два.
Але це поки що мрії. Поглянемо на ціну дальноміра і зрозуміємо.

Наблизити мрію про два дальноміра можна, звернувши увагу на наші картки допомоги фронту
Приватбанк, на ім'я Діни Макарової
5168742224984579 гривнева картка
5168742222839171 євро
4149629396335416 долари США
ОЩАДБАНК
5167 8020 0607 4931
Макарова Діна Костянтинівна

Можна також зробити репост і розказати людям від себе - чому ми допомагаємо фронту, чому так конче потрібно не забувати про захист нас усіх - аби ми могли вільно жити, спокійно спати, ходити на роботу, йти на Майдан (це теж потрібно), бавитись з дітьми, гуляти з собакою по осінньому лісу...
... ну, тут остапа понесло. Усе це можна пояснити вашим читачам. Чи треба це пояснювати на шостому році війни?
Іноді треба.

Дякую вам. Давайте наближати мрію про два дальноміри разом. Боже, як же хочеться дальномір. Два! Два дальноміри.
Дякую, люди.

АПДЕЙТ
о, ми вже потихеньку наближаємось до мрії. Уточнили ціну на сьогодні вона становить 24230 грн. І то щастя.
Світлина від Diana Makarova.



https://www.facebook.com/diana.makarova.37/posts/2550157815044904

ППД для Ф.О.Н.Д.а

ППД - це контора. Звичайна сільська контора у минулому (кажуть, тут був ще колись клуб)
Свого часу ми купили цю контору у вщент розваленому стані. купили за досить смішні гроші. Більша частина цих грошей була наша, сімейна, ми збирали їх десять років для покупки будиночка у селі. Трохи менша частина - гроші, які нам дарували для покупки будинку.
Купили і......
і ті гроші, що лишились, одразу пішли на впорядкування ППД.

ППД купувалось для:
- життя та перебування нас, фондерів, військових, тобто, тих наших друзів, хто стукає у наші двері вже шостий рік. А що в них стукати, вони і так відкриті для вас.
Зроблено. Живемо. Живемо у страшних умовах, але що є є, те і наше. Добудуємо.
Добудовувати допомагають друзі - волонтери, військові, і величезна вдячність вам, люди
- роботи Ф.О.Н.Д.у
зроблено. Ф.О.Н.Д. працює тут активно, у дворі стоянка фронтових автомобілів, що потребують ремонту, у колишній актовій залі склад. Лишилось розкидатись з проблемами і знайти місце для музею Ф.О.Н.Д.у, підбити стелю і розвішати всі наші улюблені фото, а вже потім можна і кликати вас, наших друзів, на таке типу-новосілля. Приїдете?

це картка, куди можна надіслати допомогу для нашого будівництва. Якщо ви хочете нам допомогти.
5168 7422 1608 6656 Макарова Діна Костянтинівна, банк Приват.

ППД працює, от що головне. Працює, як і замислювалось, з фронтом і для фронту. Ну, і живемо ми тут теж. Побутові умови страшні, але що можна встигнути зробити за півтора року, з бідацьких грошей, та ще й не відриваючись від фронтової роботи?
А ось що.
Історія одного фасаду.



https://www.facebook.com/diana.makarova.37/posts/2548788768515142


Реквізити Ф.О.Н.Ду Діани Макарової.

- Аааааааааааа, Україна підписала капітуляцію!
- Оооооооооооо, формула Штайнмайєра тепер в дії, кінець війні.
- Уууууууууууууу, це наш програш, за що ж ми воювали...

Не знаю там, хто що підписав чи ні - але фронт є, і фронт діє. Діють також останні з волонтерів, хто таки залишився з фронтом - а нас насправді лишилось не так вже й багато.
Але доки є фронт
доки є волонтерство
доки є люди, які думають про фронт і допомагають фронту
про яку капітуляцію може йти мова?

... небагацько з доставленого на фронт нами під час минулого рейсу. Рейс був поспіхом, хороші фото робити було ніколи. Маємо те що маємо - і маємо, як завжди, посмішки й подяки вам від наших бійців.
І знаєте? Там про капітуляцію ніхто й не думає. Там йде робота.
Звичайна фронтова робота.

якщо ви хочете допомогти нам у звичайній фронтовій роботі - ось наші реквізити. Картки для фронту
Приватбанк, на ім'я Діни Макарової

КАРТИ ДЛЯ ДОПОМОГИ ФРОНТУ

5168742224984579 гривнева картка
5168742222839171 євро
4149629396335416 долари США

ТАКОЖ ПРАЦЮЄ НОВА АЛЬТЕРНАТИВНА КАРТКА ОЩАДБАНКУ - збір на потреби фронту

5167 8020 0607 4931 Ощадбанк
Макарова Діна Костянтинівна

інші реквізити
https://www.facebook.com/fondDM/posts/1615417812050324
Дякуємо, люди.