Ф.О.Н.Д.у терміново потрібно вкластись ще в одну закупку. Нам не вистачає 30 000 гривень (тридцять тисяч гривень)

Усі наші закупки і доставки на фронт ми висвітлюємо у звітах, ось наприклад https://www.facebook.com/diana.makarova.37/posts/2645038618890156?__tn__=-R
Цю теж висвітлимо у майбутньому звіті.

Відправити допомогу для фронта можно на будь-яку з цих фронтових карток
Приватбанк, на ім'я Діни Макарової
5168742224984579 гривнева картка
5168742222839171 євро
4149629396335416 долари США

5167 8020 0607 4931 Ощадбанк
Макарова Діна Костянтинівна
або знайти зручну для себе форму пересилання фінансів тут
https://www.facebook.com/fondDM/posts/1615417812050324

Питання горить до понеділка. Дива прошу, на чудо сподіваюсь - допоможіть мені дістати до понеділка 30 тис грн. Бо я зараз рушаю в дорогу, тож буду трохи без інструментів і без часу. Тут таке - або ти сунеш фронтом, або ти сідаєш, береш до рук телефон і намагаєшся дістати гроші.

допоможіть...
https://www.facebook.com/diana.makarova.37/posts/2672011609526190?notif_id=1575038422816931¬if_t=notify_me&ref=notif

Diana Makarova:
Приєднуюсь до прохання.
Знаю і Йосипа, і Ігоря. Знаю проблему. Розумію, як воно - тато в такому стані, а брати по черзі мусять йти на війну.
Просто допоможіть.
Просто розповсюдьте.
Картка в пості.

https://www.facebook.com/diana.makarova.37/posts/2611183972275621?notif_id=1572687637711664¬if_t=notify_me&ref=notif

… іноді в мене питають, як так сталось, що одного разу на одній з доріг нашого фронту зустрілись чотири валки, чотири різних напрямки, і всі вони мчали в одному напрямку, і всі вони начебто йшли однією дорогою, і кінцевий пункт трьох з них був у одному місці. Кінцевий пункт четвертого напрямку йшов назустріч, і далі повертав назад, до смерті.
Чотири напрямки зустрілись і наче нічого не сталось. Але все, що сталось до і після того, назавжди закарбувалось в історію нашої війни.
Хто був режисером тих напрямків, тих експедицій?
Вікіпедія мовчить про режисерів. Вікіпедія скупо говорить лише про факти. Але ми знаємо, ми, нас було троє – я, вона й він. І група, що приїхала нас вивести з тієї дороги, на яку загинула нас доля і звичайне людське співчуття. Звичайне бажання врятувати усього-навсього 112 знесилених людей.

... іноді в мене питають, чому я так не люблю політика Петра Порошенка? За Іловайськ? За Дебальцево?
все, все так. Але програш у військовій операції - це просто програш у військовій операції, чим би він не був зумовленим. Тупістю. Неготовністю до прийняття рішень. Невмінням планувати, керувати, прогнозувати. Ну, доведіть, що це все було навмисне. Поки не доведено- не винен.
Але бувають операції, в яких людей навмисне посилають на смерть. Оце, братця, найстрашніше. Для тих, хто йде на смерть - аве, Цезарю! Для Цезаря, якому конче треба взяти якусь окрему висотку - аве, лицарі!
Стояти до останньої краплі крові і останньої краплі води захисників 32-го блокпосту посилали заради політичних амбіцій. І це злочинно.
Все просто. Якраз в ті дні йшли вибори. Перемагала партія президента. І кожна позиція, що була б зданою нашими військами в ті дні, кожен відступ - грав би на електоральний мінус. І саме тому захисників блокпоста прирекли на гибель.

Я повторювала і повторюю - тоді і всі минулі роки - шансів вижити у них не було. Вони самі це знали.
Я схиляю голову перед тими, хто проривався до них з водою і гинув. І знову йшли на прорив і гинули. Я схиляю голову перед тими, хто вивіз останки загиблих з оточення і знову повернувся на 32-й блокпост. Саме такими були домовленості - виїхати, вивезти шматки обгорівших і зотлілих трупів, і повернутись. Я й досі не розумію, де вони брали сили для цього - я, та сама, що в наівності своїй тоді, разом з ще однією такою ж, їхали на 32-й блокпост, щоб:
- впевнитись, що все насправді так, як розповідали нам захисники в уривчастих телефонних розмовах
- провезти їм воду
Ну, й де б я взяла для цього сили? Але їхали сам для цього. Слава богу, що не знадобилось. І воду, і цигарки, і батарейки для рацій - а вони просили саме цього, воду й батарейок для зв'язку, і трішки хліба - ми доставили їм іншим способом.

Чи знав політик Петро Порошенко дійсне положення на 32-му блокпості? Так, знав. Але було завдання Юрію Бірюкову вийти в інтернет і брехати, брехати, що вода доставлена, що в захисників є все, аби продовжувати обороняти позицію.
Брехати, щоб заспокоїти людей? Брехати, щоб все ж тихо вивести людей з оточення?
Ні.
Брехати, щоб не збити виборчі показники. Брехати, прирікши на смерть 112 людей.

Це - непростимо.
Розумієте, все просто. Якщо ти прирік людей на смерть заради країни - ну, тут таке. Люди повинні знати, за що вони гинуть, люди повинні йти на це добровільно.
Але якщо ти прирік людей на смерть заради власної вигоди - ти поганий політик. Та й людина ти дєрьмова.

... а увечері вони вийшли. Вийшли з технікою, зі зброєю, отримавши нарешті наказ про вихід.
Що зробило цей наказ? - а ви. Ви всі, хто тоді боровся за людей 32-го блокпосту, тримаючи тему в інтернеті, в ЗМІ, в листах до президента.
І - три валки, три експедиції, які зустрілись одного разу на 32-му блокпості - група журналістів різних видань, група різних волонтерів і група командування сектором. Всі вони й зустріли той моторошний Урал з трупами та напівтрупами. Всі вони й зробили той потрібний наказ своїм обуренням. І захисники 31-го блокпосту, що оточили тоді командування і ледь не вбили. Так, що охорона пузатого генералітету злякано озиралась навкруги, на натовп розлючених чоловіків, які їх оточили - і розуміли, без варіантів.

А хто вмовляв журналістів, хто збирав по дорозі волонтерів (декого теж прийшлось вмовляти), Вікіпедія не знає. А знають троє - дві жінки і один чоловік. І група, що прийшла на виручку. І ті, хто допомагав звідси, з Києва. І ви, що знали й знаєте правду про 32-1 блокпост.

Та і не треба це знати Вікіпедії, правда?
:)

... цей пост пафосний. Я тоді так писала. Ой, лишенько, я ж і зараз так пишу. Читайте його, хто ще не читав. Там є деякі помилки, роки їх поправили, але цей пост я вже не поправляю. Нехай лежить, як і був написаний.
Зі схиленою головою, згадавши загиблих - дякую, Юрий Бутусов за твій пост. https://www.facebook.com/butusov.yuriy/posts/3374298542610418
І за все, що ти тоді зробив.
Привіт, Наталья Воронкова (Nataly Voronkova) - ми тоді це зробили. Ми ще не знали, що тоді лише вчились витягувати людей.
Привіт, Ткаченко Ярослав.
Привіт, Andrew Reva, ти керував з сектора А
Привіт, Доктор Кто, ти допомагав навіть не знаю, звідки.
Привіт, Морозе, як завжди, не вкажу твого імені.
Привіт, Ендрю, ти тоді керував операцією з Києва...

і скільки буде війна - не знати мені спокою, доки наш 32-й блокпост не стане дійсно нашим. І скільки ще мені лишилось жити - не покине мене запах 32-го блокпосту.

Запах злочину, зради, смерті і відпустки, взятої у смерті.
Осінній запах горілих людських тіл...

https://www.facebook.com/fondDM/videos/1522960811296025/

https://www.facebook.com/diana.makarova.37/posts/2603547863039232?notif_id=1572373473403324¬if_t=notify_me

Сиділи замерзлі і виливали одне одному свій біль.
Таке інтерв'ю й вийшло - задубіле, але гаряче. Дякую тим, хто його зробив. Ви навіть не уявляєте, як допомогли мені. Іноді треба виплеснути тамований роками біль.
https://www.facebook.com/diana.makarova.37/posts/2572671526126866?notif_id=1571159761177602¬if_t=notify_me&ref=notif

Реквізити Ф.О.Н.Ду Діани Макарової.

... здрастуй, мама.
пишу тобі із замерзаючого окопа, на сапогє убітава таваріща. Руки примерзають до клавіатури...

... жарти жартами, але сьогодні я збираюсь лягати спати у лижних штанах, полартеку і софтшеловій куртці. На голову шапку-вушанку. І це не жарт.
Живемо ще майже під відкритим небом - тобто, дах є, але стелі нема, і дме з усіх щілин, щілини теж не закладені.
Але учора ось і смертонька наша прийшла, і стали ми хапатись за голови, і стали мучитись, як врятувати ситуацію, бо:
- приїхали майстри ставити нам опалення
- допомагати вони нам в цьому будуть безкоштовно
- часу в них обмаль
- матеріалу треба закупити терміново і одразу всі труби й батареї, і краники там усілякі, теж недешеве задоволення, не рахуючи бетонних плит над бойлерною та димаря на ній

Порахували - це все затягне 41 тис грн (сорок одну тисячу гривень). А в нас лишень 20 тис грн (двадцять тисяч гривень)
Де взяти те, чого нестачає, не уявляю. А взяти треба. Поки майстри. Поки у них є час.
21 тися грн лишилась нам для щастя.
Потім ще трішки на плити та мінвату, утеплити стелю.
Потім закрити щілини між стінами та дахом.
І можна буде якось перезимувати. А скло у вікнах коштує не так вже дорого. Поки що де-інде позатуляно пакетами.

І мені соромно просити на це, коли тут для фронта треба просити - але здохнемо ми, братця. І це вже не жарти.
Дякую тим, хто зможе допомогти.

5168 7422 1608 6656 Макарова Діна Костянтинівна, банк Приват.

https://www.facebook.com/diana.makarova.37/posts/2557965420930810?notif_id=1570531436659022¬if_t=notify_me&ref=notif

Страшенно тішить, що в Україну повернулось народне Віче - суть і соль всих Майданів.
Страшенно радує, що люди можуть вийти на Майдани і попередити владу про свою незгоду з обраним курсом. Мене завжди тішить демократія. Саме за неї я стояла на всих Майданах. Саме заради неї я працюю на фронті.

Аж хочеться попередити нинішнього президента - дивись, не перейди грань. Не перейди її так, як зробив твій попередник.

Фото взяті з інтернету.
"Лежать, Бандера!", лютий 19-й року
розгін чергового народного Віче, 18-й рік
сьогоднішнє Віче

https://www.facebook.com/diana.makarova.37/posts/2554315604629125?notif_id=1570365476307655¬if_t=notify_me


Реквізити Ф.О.Н.Ду Діани Макарової.

ЗАРУЧНИКИ РОЗВЕДЕННЯ
(політичнозбочених прошу не коментувати - тут розгляд без заангажованості і без симпатій до жоного з політиків)

Паршива ситуація з цим розведенням, я вам скажу.
Для початку знову нагадаю - розведення вже були. Закінчились нічим. Це теж може скінчитись нічим. Але ситуація все одно паршива. І ось чому.

Те, що розведення військ від нас вимагають наші європейські миротворці - не секрет, здається, ані для кого. І можна галасувати скільки можеш, можеш кричати наше НІ розведенню, але цього кроку від нас вимагають. Інакше - звиняй, Україно, ти ж сама не хочеш нічого змінити в ході цієї війни, тоді чому ми повинні за тебе щось робити?

Можна роздути цілу епопею з розведення в Станиці - я ж вам кажу, що там мало що змінилось після цього. Хіба почались роботи по відбудові мосту, а ось на це вже треба звернути пильну увагу. Ну, це окрема тема.
Не те в Золотому. Золоте ми підгрібали під себе досить повільно, але невпинно. І коли от я, наприклад, приїду зараз на Карбоніт, а далі всьо, бо сіра зона - ви не уявляєте, як мені буде боляче знову дивитись туди і згадувати, що ось же, ось нещодавно я ж тут літала. І це вже була наша, українська, відвойована земля!
Втішать мене ( Read more... ) і колишній, і теперішній. Ті - що за п'ять років не знайшли можливостей вирішити проблему внутрішньопереміщених осіб. Ці - що не взяли цю проблему до розгляду.

(політичнозбочених прошу не коментувати - тут розгляд без заангажованості і без симпатій до жодного з політиків)

https://www.facebook.com/diana.makarova.37/posts/2550774778316541?notif_id=1570211105720196¬if_t=notify_me&ref=notif

Реквізити Ф.О.Н.Ду Діани Макарової.

Наснився сон.
Рим, Колізей, кінчаються сто днів боїв. Трибуни на трибунах, патріції в ложах, плебеї вольготні по-плебейськи.
На арену виповзають гладіатори. Кульгаючи, притримуючи одне одного. Хтось спирається на гачкувату палицю. Хтось стрибає на одній нозі. В когось вискочило вставне око і покотилось по пісочку арени. Хрррррр... - чується у Колізеї. Патріції здивовано піднімають брови.
То кульгавий гладіатор, контужений на всю голову ударами ста днів, схилився на чиєсь плече й заснув від втоми.
Гладіатори, що притримували кульгавого, одночасно штовхають його в бік, той скидається, гнівно стріпує косматою головою, виструнчується - аж раптом трісь! В когось ламається дерев'яний протез.

- Убий! ( Read more... ) в тумані.

... десь чухається зранений блохастий лев.

- Це сон... Це просто сон... - шепоче хтось.
- От слава богу, що це лиш сон. - слухняно повторюю я.

https://www.facebook.com/diana.makarova.37/posts/25498875084

Реквізити Ф.О.Н.Ду Діани Макарової.

Бугага!
Воронкова дає чудову пропозицію. Цікаво, хтось відгукнеться?
Я й сама аж втомилась запрошувати деяких диванних діячів та стратегів на фронт. Що ви, ні. Їх для такого то нема то нєту. В когось здоров'я, комусь ніколи, хтось - та я з фронту не вилізаю, ви що, думаєте, я не був на фронті? - але найменший пробіг каверзними питаннями показує, що якщо він і був колись на фронті, то не далі Харківа :)
Вперед, сміливчики. Вдаріть автопробігом по Золотим.

(включає тоталізатор)



https://www.facebook.com/diana.makarova.37/posts/2548564708537548?notif_id=1570117417323405¬if_t=notify_me&ref=notif

- Аааааааааааа, Україна підписала капітуляцію!
- Оооооооооооо, формула Штайнмайєра тепер в дії, кінець війні.
- Уууууууууууууу, це наш програш, за що ж ми воювали...

Не знаю там, хто що підписав чи ні - але фронт є, і фронт діє. Діють також останні з волонтерів, хто таки залишився з фронтом - а нас насправді лишилось не так вже й багато.
Але доки є фронт
доки є волонтерство
доки є люди, які думають про фронт і допомагають фронту
про яку капітуляцію може йти мова?

... небагацько з доставленого на фронт нами під час минулого рейсу. Рейс був поспіхом, хороші фото робити було ніколи. Маємо те що маємо - і маємо, як завжди, посмішки й подяки вам від наших бійців.
І знаєте? Там про капітуляцію ніхто й не думає. Там йде робота.
Звичайна фронтова робота.

якщо ви хочете допомогти нам у звичайній фронтовій роботі - ось наші реквізити. Картки для фронту
Приватбанк, на ім'я Діни Макарової

КАРТИ ДЛЯ ДОПОМОГИ ФРОНТУ

5168742224984579 гривнева картка
5168742222839171 євро
4149629396335416 долари США

ТАКОЖ ПРАЦЮЄ НОВА АЛЬТЕРНАТИВНА КАРТКА ОЩАДБАНКУ - збір на потреби фронту

5167 8020 0607 4931 Ощадбанк
Макарова Діна Костянтинівна

інші реквізити
https://www.facebook.com/fondDM/posts/1615417812050324
Дякуємо, люди.