Expand Cut Tags

No cut tags
[personal profile] nazavzhdy
Що тут додати?
Та просто - йдіть на ці виставки, люди. Не бійтесь, що кривава війна увірветься до ваших сердець - а вона й так там, я впевнена.
І дякую тим друзям та фондерам, що були вчора з нами.

https://www.facebook.com/photo.php?fbid=2642237025807407&set=pcb.2642240149140428&type=3&theater
[personal profile] nazavzhdy
Ці експозиції вражають. Я бачила, як на них реагують військові. Що вже говорити про цивільних людей.
Це потрібно, щоб наблизити до себе враження від війни. Щоб те, що люди бачать по телевізору, раптово стало поруч, простягни руку, ось воно, близько.
Аби не стало раптом ще ближче, потрібні ці експозиції.

Працівники цього музею - подвижники. Абсолютно самовіддані люди. Знаю, що за деякими елементами виставок та експонатами музей відряджає на фронт експедиції. І збираються ці експонати зовсім не в тилових секторах фронту.

Ми вклали й часточку своїх історій в цю виставку. Тож гадаю, що маю право запросити вас на завтра, на відкриття оновленого музейного залу
Ми будемо.
https://www.facebook.com/events/513691595861482/


https://www.facebook.com/diana.makarova.37/posts/2536811226379563?notif_id=1569588116246657¬if_t=notify_me&ref=notif

Реквізити Ф.О.Н.Ду Діани Макарової.
[personal profile] nazavzhdy
Отже, розведення буде. І це боляче.
Це невимовно боляче - як невимовно приємно їхати по території, яка ще ось нещодавно була сірою, а тепер вона наша.
Наша.
Хоча вона завжди наша, навіть коли ця земля під окупацією.

Розведення буде. І це буде ЧЕРГОВА спроба розведень військ, які за пару років з'їли сіру територію, відведену нам, аби ми вбивали ворогів (а вони нас) з артилерії, а не з стрілкового чи птурового, як зараз, коли ми знову стали стінка на стінку і зовсім поруч.

Розведення, яке наближається, будується за тими ж законами, що і розведення військ імені порошенківських часів. Тоді, як і зараз, починали відкрито говорити про розведення на Станиці та Широкіно - а робили їх стиха на Золотих.

Розведення - якщо поринути в стратегію, тактику і геополітику - воно, можливо, річ і потрібна. Останнє спірно.
Але коли ми вже відгризли наші землі. Коли ми вже полили ці землі кров'ю наших військових. То віддавати ці землі не можна. От просто категорично не можна, і запхніть собі вашу стратегію та геополітику кудись подалі. Так, як запхали кудись подалі ці розведення вашим попередникам, Муженкам, Порошенкам та прочім заграватєлям з Росією.
Ці попередні собі лоби набили на заграваннях з Росією. Новенькі - не бийте собі ці гулі. Не треба. Бо бити гулі будете аж ніяк не ви, а знову ж таки військові.
Як і було за ваших попередників.

Власне, я пишу все це заради усього двох питань. Поринемо знову разом в історію нашої війни?
Хто може дати відповідь на питання:
- скільки розведень військ було за всі роки війни?
- чим це завжди кінчалось?

АПД
1. Read more... ) требований Минских договоренностей”, – добавили в штабе.

https://www.facebook.com/diana.makarova.37/posts/2504005229660163?notif_id=1568048261676333¬if_t=notify_me&ref=notif

Реквізити Ф.О.Н.Ду Діани Макарової.
[personal profile] nazavzhdy
Це важко пояснити, але я завжди говорю про них з посмішкою. І дуже рідко - в минулому часі.
Вони були...
Вони були? Та що ви, вони і зараз є, ми вгадуємо їх прекрасні обличчя в личках дітей. Ми бачимо їх на вулицях наших міст. То ж як не посміхатись, говорячи про них?
Адже вони загинули за те, щоб ми посміхались...

Але того дня я сильно розхвилювалась. Бо є ті, чия посмішка згасла назавжди.
Матері...
Бо ми дійсно мусимо мати один такий день, коли ми можемо прийти до цієї стіни, посміхнутись нашим загиблим - і вклонитись їхнім, назавжди осиротілим, мамам...

https://www.facebook.com/diana.makarova.37/posts/2448244875236199?notif_id=1565337468836717¬if_t=notify_me&ref=notif

Реквізити Ф.О.Н.Ду Діани Макарової.
[personal profile] nazavzhdy
Кажуть, проект прийняли рік тому.
Кажуть, на нього виділяються шалені гроші.
Проект помпезний. Ось тут вирубаємо нахрін старі дерева, ось тут зведемо стіну, тут лавочки, ̶а̶ ̶т̶у̶т̶ ̶п̶у̶с̶т̶и̶м̶о̶ ̶п̶і̶а̶н̶е̶р̶і̶в̶ ̶з̶ ̶к̶в̶і̶т̶а̶м̶и̶

але чи потрібна нам ця помпезність?
Особисто мені потрібно:
- щоб було збережено ту саму бруківку, якою ступали востаннє вони на бій
- щоб стояли ті самі старі дерева, в який позастрягали кулі
- ті ж дерева, за якими вони марно намагались сховатись
- ті ж самі "їжаки", зварені моєю донею на Майдані

Але не я це все вирішую. Не знаю, що потрібно вам. Що потрібно громаді, сім'ям загиблих.
Одне я знаю точно - нам конче потрібно знати, хто їх вбив. А слідство не закінчено. Так-так, за п'ять років слідство досі не закінчено - але ж воно й не буде закінчено, якщо приберуть всі декорації, на фоні яких проходить Read more... )



https://www.facebook.com/diana.makarova.37/posts/2296862323707789?notif_id=1557759676131274¬if_t=notify_me

Реквізити Ф.О.Н.Ду Діани Макарової.
[personal profile] nazavzhdy
НА ПЕРЕХРЕСТІ ТРЬОХ ДОРІГ...

хороший рядок для пісні, чи просто вірша, чи повісті.
На перехресті трьох доріг тоді поставили блокпост, один з кількох, які стояли навколо Слов'янська.
Дві ротації. Перша - там взагалі все було вперше. Перша виставка дитячих малюнків, перші постріли. На кожному з тих блокпостів щось було вперше - п'ятий, шостий. Третій, третій-А, четвертий канальний...
А друга ротація стала останньою для того блоку.

... ми завжди заїздимо сюди. Тут - моє перше почуття провини. Тут біль, один з найсильніших за війну.
Тут Артур, я їду сюди, щоб привітатись з ним. Тут їх четверо, інших я не знала, але теж вітаюсь. Сюди ми завжди кладемо цигарки, одну витягуємо з пачки, підпалюємо, вона тихенько собі тліє.

Тут є вже невеликий меморіал. Але жителі Слов'янська вважають, що цього мало. Тут мусить бути сквер пам'яті, вважають жителі Слов'янська, і невпинно працюють над цим спільним сквером. І це правильно. Сюди - пацанів та дівчат зі шкіл, час від часу, без пафосу, аби їм було тут просто цікаво.
А красиво тут за замовчуванням.
Тут стави - хлопці купались у тих ставах, по черзі - одні пірнали, інші стерегли на березі, пильно вдивляючись стволами на інший берег. Глушили рибу, аякже, без цього ніяк, а раціон влітку чотирнадцятого був дуже скромним.
Але копались бліндажі - під БК, для життя і для погреба.
- Погреб? - реготала я.
- Та ти не уявляєш, скільки усього приносять нам місцеві. - відповідали мені.
О, місцеві люди Слов'янська - це окрема історія. Колись про них напишуть книги, знімуть фільми, про той їх тихий спротив окупації, про допомогу нашим.
На перехресті трьох доріг... - може, такими словами почнеться ця книга.
Тут був блокпост.
Тополі тут і пишні верби - я впевнена, що у їх стовбурах ще можна знайти уламки від вибухів.
Отут стояв автобус, на якому наклеїли тоді дитячі малюнки.
Отут потому знайшли ляльку-мотанку...
Отут вони відходили, коли блокпост чавили й вибивали...
Отут вони відстрілювались...
Отут вони загинули...
Отут лежав Артур, стікши кров'ю...

усе це мені розповідали місцеві люди - люди нашої гордості й честі, люди Слов'янська.
Зараз вони намагаються зберегти пам'ять - поставивши картину з вербами, ставами, хрестами у правильну і строгу рамку.
Допоможіть їм. Там трохи не вистачає - докупити дерев та кущів, розбити доріжки. Вони дуже поспішають, їм конче потрібно відкрити сквер-меморіал до п'ятої річниці того бою.
Бою, коли було розчавлено блокпост.

... реквізити у пості
Дякую вам, люди.
https://www.facebook.com/blokpost1/posts/524237424770036?__tn__=C-R



Read more... )

Неоголошена війна. Блокпост 1
·
На перехресті трьох доріг на околиці сел. Мирне Слов’янського району був відбитий у ворога блокпост, який став форпостом №1 захисту територіальної цілісності України.
Тут російський агресор був зупинений, тут відбувся перший танковий штурм, тут юнаки добровольці з майдану новостворена Нацгвардія разом з воїнами ЗСУ, пролили кров і поклали свої голови за нашу свободу.
Щоб віддати їм шану і зберегти пам’ять про подвиг воїнів, які боролися і борються за незалежність України групкою місцевих мешканців створюється «Сквер Пам’яті» на протязі чотирьох років крок за кроком.
Виконана більша частина роботи, але для завершення нам не вистачає коштів. Ваша допомога для нас буде дуже важлива.Будемо вдячні за любий внесок.

Номер картки Приватбанк: 5169 3600 0201 1785 (Нечепуренко Д.О.)
або https://www.liqpay.ua/ua/checkout/blokpost1

Відкриття меморіальної частини плануємо до 5-ї річниці дня бою 26.06.2019 року.
Деталі на сторінці: https://www.facebook.com/blokpost1/ Неоголошена війна.
З планом роботи і її ходом, витрачанням коштів буду постійно інформувати.


https://www.facebook.com/blokpost1/posts/524237424770036?__tn__=C-R
[personal profile] nazavzhdy
Обожнюю донбаські пам'ятники.
Коли вони вилітають нам назустріч - ледве стримуюсь у своїй вопіющій толерантності, аби не викинути праву руку вперед, назустріч їм у вітанні.
Чому так багато скинутих рук? Правих? Специфічно скинутих?
Чи тут працює закон латентності - найбільше про проблему говорить сам латентний...
Ні, ну, дійсно ж, ніде й ніколи нас так часто не називали фашистами, як на Донбасі.
А подивіться самі...

Оцих ми називаємо Додік та Марік. В'яжемо собі руки, аби не вітатись з ними на їхній манер. Але коли Додіка прибрали (восплачем, браття!) - стало так порожньо, порожньо в Мирнограді. От наче і є Мирноград, в минулому Дімітров - а без Додіка не те.
Оберігайте Маріка! Не віддавайте його оцим фашистам, цим бандерівцям, карателям цим!
Додіка за що???

... при написанні посту не постраждав жоден патріотично налаштований донбаський житель. Ну, правда - не вони ж встановлювали ці пам'ятники.

А Додіка жаль. Восплачем, браття. Полюбився він нам.



Read more... )

https://www.facebook.com/diana.makarova.37/posts/1810325079028185

Реквізити Ф.О.Н.Ду Діани Макарової.
[personal profile] nazavzhdy
Діана Макарова: Днями була розмова на фронті:
- Отут сепари тоді сильно окопались, так? Ти ж тут був тоді в боях, розкажи.
- Так, оцю гірку вони зайняли. Ми все думали, як би їх скинути вниз. І тоді Донбас поліз по схилу. Отам, збоку.
- Вибити не могли?
- Так ми ж внизу. Позиція була невиграшна. Тому хлопці й полізли. Небезпечно було, капець. Схил же міг бути замінований. Але обійшлось. І коли вони вже їх почали бити згори - сепари вниз і сповзли. І ми їх тут зустріли.
- Ясно. Дуже хочеться знати. Бо нам ніколи було тоді чітко відстежувати. Посилки пакували, машини відправляли. А тут яка була бригада?
- А я вже не пам"ятаю. Так все злилось у пам"яті. Тоді ж кожен день був за місяць.
- Значить, треба зараз швиденько надолужувати, читати Вікі та купу архівів. Он скільки про війну написано.
- Там вже не буде правди.
- Чому?
- Тому що все, що понаписувано - то вже про іншу війну. Написана війна не є правдивою. Щось прикрашено, щось упущено. Картина змазана.
- Виходить, ми втратили нашу війну? Ти за боями, ми за волонтерством.
- Виходить, так.

... ми втрачаємо свою війну.
"Лицом к лицу лица не увидать" - це означає, що коли ти в гущі, всередині подій - ти не бачиш загальної картини, і вже не побачиш. Бо написана і описана війна - то вже зовсім інша війна.
Але велика картина війни складається з картин маленьких. З епізодів. У яких вже й зараз багато плутанини.
Я вдячна людям, які вже зараз розплутують такі епізоди.
Я десятки разів (десятки? чи більше?) проскакувала повз цей танк. Я чула про нього масу історій - і всі вони були різними.
Дякую, Дмитро Лиховій, за спробу розплутати трохи заплутану історію. Це надзвичайно важливо.

ЧИТАТИ:
https://novynarnia.com/2017/11/16/hrest-i-kosti-pid-piskami-narodniy-memorial-po-dorozi-na-donetsk-vstanovleniy-pomilkovo/
[personal profile] nazavzhdy
а хто хоче покласти квіти жертвам вересневих-жовтневих розстрілів у Баб..
Хто дійсно хоче покласти квіти на ДІЙСНе місце загибелі...
не йдіть до пам"ятника. Там їхніх душ нема.
Пройдіться пішки по Мельникова. Там вони йшли. Спиніться, трохи не дійшовши до метро Дорогожичі, там їх починали роздягати.
Потім пройдіться до перетину вулиць Теліги та Мельникова. Пройдіться по Теліги вниз, до Ольжича. Тут починались розстріли.
На Ольжича, на самому розі, зупиніться. Там їх дострілювали.
І кладіть вже квіти, кладіть. Кидайте ті квіти на землю по всьому тому страшному шляху. Отам їхні загублені душі.

А пам"ятник - що ж пам"ятник...
Його поставили в такому місці, де був міцніший грунт.
А квіти нехай будуть скрізь, де ступали босі ноги. Де йшов останній шлях.

Для тих, хто хоче знати ДІЙСНЕ місце.
Але власне, це неважливо.
Чи все ж таки важливо?

https://www.facebook.com/diana.makarova.37/posts/1555792567814772
[personal profile] nazavzhdy
Я не люблю дивитись, як топчать прапори ворога.
На Майдані продавали коврики для ніг з прапорами ворогів, обличчями ворогів. Їх купували слабаки.
Бо лише слабаки топчуться по символам ворога.
Лише слабаки топчуть ногами трупи ворогів.
Могили ворогів.

Сьогодні уночі було спаплюжено пам"ятники.
https://www.facebook.com/elena.berezutska/posts/842243032600950
Облили фарбою пам"ятник героям АТО у Києві.
Кажуть, понівечено могилу Костянтина Шрамко.

Це зробили слабаки.
Сильний ворог поважає противника. Особливо мертвого.
Смерть на фронті Read more... )



https://www.facebook.com/diana.makarova.37/posts/1524933150900714

Реквізити Ф.О.Н.Ду Діани Макарової.
[personal profile] nazavzhdy


Очевидно, що в умовах гібридної війни, яка вже четвертий рік забирає життя українських солдатів на Сході України та інфікує громадську думку не лише України, а насамперед європейських держав, слід дуже і дуже виважено підходити до такого «цікавого» як виявилось питання, як використання пам’ятників для створення майбутнього негативного резонансу у суспільстві.
При всій повазі, до героїв та видатних постатей всіх національностей та віросповідань, все ж таки прагнення до вшанування їх пам’яті не повинно ставати тими нитками, якими кремлівські ляльководи оплутують націоналістичні організації в Україні, Польщі, Угорщині, Румунії, Чехії та інших країнах.
Політикам, які ймовірно переслідують благі цілі в інтересах своїх держав, слід водночас розуміти, що популістське внесення історичного чи націоналістичного тренду у міждержавні та міжнаціональні відносини, є тим привабливим місцем куди «оси-паразити російської пропаганди» неодмінно намагатимуться відкласти свої личинки, які в подальшому вже із середини знищуватимуть всі позитивні починання.

Profile

lenta_ua: (Default)
Україна. Пульс блогосфери

February 2020

S M T W T F S
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829

Most Popular Tags

Page Summary

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Page generated Jun. 14th, 2025 07:35 pm
Powered by Dreamwidth Studios