Expand Cut Tags

No cut tags
[personal profile] nazavzhdy
Європейський парламент в своїй Резолюції від 2 квітня 2009 року «Європейська свідомість та тоталітаризм» запропонував оголосити 23 серпня Загальноєвропейським Днем пам’яті жертв усіх тоталітарних та авторитарних режимів, пам’яті, яка має вшановуватися гідно та неупереджено. Парламентська Асамблея ОБСЄ 3 липня 2009 року ухвалила Резолюцію «Возз’єднання розділеної Європи: Заохочення прав людини та громадянських свобод в регіоні ОБСЄ у 21 ст.», де висловилася більш однозначно, назвавши 23 серпня Загальноєвропейським днем пам’яті жертв сталінізму та нацизму в ім’я збереження пам’яті жертв масових депортацій та страт. Чому європейські інституції обрали саме цей день? 23 серпня 1939 року був підписаний пакт Молотова-Ріббентропа, який визначив сфери впливу Німеччини та СРСР в Європі і планував переділ Центральної та Східної Європи.

З усіх жахів ХХ сторіччя найбільшими були злочини тоталітарних режимів, які билися з усім світом і знищували власні народи, що призвело до загибелі понад ста мільйонів людей.

Для західного світу таким страхіттям було існування двох імперій: радянської, яка лякала людство сімдесят років, і – нацистської Німеччини, яка проіснувала трохи більше десяти років, але примусила здригнутись увесь світ.

Нацизм і комунізм – брати-близнюки – не існували один без іншого. Недарма Сталін допомагав Третьому Рейху відновити свою армію, яку Німеччина за Версальським договором після Першої світової війни не мала права ані навчати, ані озброювати. Німеччина відновлювала свою армію за допомогою радянських військових спеціалістів, на радянських полігонах вчилися майбутні офіцери і військові спеціалісти вермахту. При цьому радянська пропаганда весь час до дня підписання пакту Молотова-Ріббентропа щосили паплюжила нацизм. Таке витончене лицемірство взагалі було підґрунтям «імперії зла». І Гітлер, і Сталін співпрацювали, звичайно, маючи надію використати один одного проти спільних ворогів – Європи і Сполучених Штатів Америки. Сталін прагнув руками Гітлера зробити Європу своєю легкою здобиччю. Гітлер мріяв про те ж саме. Але обидва вони сподівались подолати Європу після перемоги над своїм тимчасовим партнером, а, насправді, – найзапеклішим ворогом.

Друга світова війна почалась задовго до 22 червня 1941 року, дати, що відбилась у свідомості радянських громадян. Другу світову викохали і випестували більшовики із своєю супермрією – створити світову комуністичну державу, і нацисти із своїми щирими намірами повного панування арійської раси у новому світі.

23 серпня 1939 року, день підписання пакту Молоова-Ріббентропа проголошений днем жалоби за жертвами тоталітарних режимів. Цей день вважається у західному світі справжнім днем початку Другої світової війни. Чому? По-перше, це єдина спільна дата, коли два тоталітарних монстра виступають пліч о пліч. По-друге, це перший випадок, коли два монстри зняли свої публічні маски, антифашистську і антикомуністичну, і показали усьому світові, що вони єдині у своїй нелюдяності і ненависті до всього іншого нетоталітарного світу. По-третє, сам цей пакт мав наслідком початок відвертого захвату земель і територій, що не належали ані Німеччині, ані СРСР. Секретний протокол до цього пакту передбачав розподіл між Сталіним і Гітлером Польщі, країн Балтії, Фінляндії тощо. Він розв’язав руки нацистам, бо Гітлер міг не боятися певний час нападу СРСР і почати війну в Європі. Пакт розв’язав руки Гітлеру і у відношенні до єврейського населення Східної Європи, яке потім було знищене нацистами. Нещодавно у Німеччині були оприлюднені документи, які вказують, що Гітлер запропонував СРСР переселити на свою територію 2 мільйони євреїв зі Східної Європи. Радянські інтернаціоналісти відповіли, що «в СРСР вже достатньо євреїв». Отже, знищення євреїв почалось на всіх захоплених Гітлером територіях, а НКВС розпочав масові репресії на територіях, які після підписання пакту захопив СРСР. Члени антигітлерівської коаліції не могли не бачити, до чого веде спроба примирення і співіснування з недолюдком Гітлером. Мюнхенська угода, в результаті якої були захоплені Чехословаччина і Австрія, дечому навчила Захід. Тому він почав війну з Гітлером у вересні 1939 року у вкрай невигідній для себе ситуації. Проти них були два тоталітарних велетня, а наймогутніший союзник, США, – ще не був готовий боротися за Європу усіма своїми військовими та людськими ресурсами.

Відомо, що Гітлер спочатку планував вторгнення у Велику Британію, вже була підготовлена спецоперація під назвою «Морський лев». Ця операція не відбулася. Замість неї нацисти почали виконувати зовсім інший план, «Барбароса», – напад на СРСР. Чому так сталося – розмова окрема. Зараз можна сказати одне: з серпня 1939 до червня 1941 року Європа відчула на собі все страхіття війни – і бомбардування, і анексію територій, і масову загибель мирного населення. Пакт зробив свою зловісну дію: Європа, яку так палко ненавиділи і Сталін, і Гітлер, потопала у крові. 23 серпня 1939 року і був тим днем, коли обидва тоталітарні режими з’єднались у єдиному пориві війни проти людства. Тому 23 серпня, безумовно, можна вважати Днем пам’яті жертв нацистського та комуністичного режимів, один з яких, нацистський, як відомо, вже був засуджений людством на Нюрнберзькому процесі. Другий, комуністичний, все ще чекає суду не тільки історії, а й людства. Сподіваємось, що визнання 23 серпня Загальноєвропейським днем пам’яті – ще один крок до цього суду.
http://khpg.org/index.php?id=1503377571

Європейська свідомість та тоталітаризм.

__________

Резолюція Європейського Парламенту від 2 квітня 2009 р. щодо європейської свідомості та тоталітаризму

Європейський Парламент,

Приймаючи до уваги Загальну декларацію прав людини Організації Об’єднаних Націй,

Приймаючи до уваги Резолюцію 260 (III) Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй від 9 грудня 1948 року про геноцид,

Приймаючи до уваги статті 6 та 7 Договору про Європейський союз,

Приймаючи до уваги Хартію Європейського союзу про основоположні свободи,

Приймаючи до уваги Read more... ) свою послідовну підтримку зміцнення міжнародного правосуддя;

13. Закликає створити Платформу Європейської Пам’яті та Свідомості задля підтримки розвитку співробітництва між національними дослідницькими установами, що спеціалізуються на історії тоталітаризму, а також задля створення загальноєвропейського центру документації/меморіалу жертвам усіх тоталітарних режимів;

14. Закликає зміцнювати існуючі фінансові інструменти з метою підтримки вищезгаданих фахових історичних досліджень;

15. Пропонує оголосити 23 серпня Загальноєвропейським Днем пам’яті жертв усіх тоталітарних та авторитарних режимів, пам’яті, яка має вшановуватися з гідністю та неупередженістю;

16. Переконаний в тому, що кінцевою метою розкриття та оцінки злочинів, скоєних комуністичними тоталітарними режимами, є примирення, якого можна досягти шляхом визнання відповідальності, прохання вибачення та пошуків морального оновлення;

17. Доручає своєму Голові довести цю резолюцію до відома Ради, Комісії, парламентів країн-членів, урядів та парламентів країн-кандидатів, урядів та парламентів країн, які є асоційованими членами Європейського союзу, а також урядів та парламентів членів Ради Європи.


Переклад Харківської правозахисної групи
http://khpg.org/index.php?do=print&id=1239204375
[personal profile] nazavzhdy
Я в цьому мало розуміюсь.
Я ніколи не займалась політологією.
Але ось цей старий документ, "внєзапно" оновлений та забезпечений новим, який подає на ратифікацію деякі зміни та доповнення.

http://asozd2c.duma.gov.ru/addwork/scans.nsf/ID/60633A1CD855DA784325817800218943/$FILE/245943-7.PDF?OpenElement

нічого такого страшного - нє?
Якісь там правки, якась ратифікація.
І взагалі справа стосується Бєларусі. Так, ми знаємо, що в Бєларусі зараз повно російських військ. Але ж у них навчання. Спільні, все таке...

... можливо, я помиляюсь, але десь взимку, якраз після перемоги Майдану - Росія закрутила в своїй думі дуже схожий документ, який стосувався тоді України.
Ще не було зелених чоловічків в Криму. Ще ми ходили на Майдан як на роботу. Ховали свою Небесну сотню.
І якраз вийшов подібний документ.

Я пам"ятаю, як тоді це діло сколихнуло Майдан. Плакала дівчинка з Москви і просила пробачення в українців.
Та потім нам роз"яснили і сказали, що це ніяке не оголошення війни, як нам здалось. Це просто - ну, просто ратифікація якихось декларацій про наміри чи що...
А потім завєртє...
Крим, потім спалахнув Донбас, почалось АТО.
Коли вже тут ставали політологом, кажу ж - ми більше прикладні.

Але у мене є стрічка френдів, де дуже-дуже багато політологів. У моїх френдів є свої френди, серед яких політолог на політологу.
У нас же де політологи? - правильно, у фейсбуку.
Прошу вас, шановні політологи. Роз"ясніть неполітологам, що означає цей новий документ, поданий вкупі з старими.

увага - це не розгін теми
це не страшилка
не егегей і не огого
я просто не розумію. Прошу роз"яснити.

https://www.facebook.com/diana.makarova.37/posts/1511522782241751

Реквізити Ф.О.Н.Ду Діани Макарової.
[personal profile] nazavzhdy


Очевидно, що в умовах гібридної війни, яка вже четвертий рік забирає життя українських солдатів на Сході України та інфікує громадську думку не лише України, а насамперед європейських держав, слід дуже і дуже виважено підходити до такого «цікавого» як виявилось питання, як використання пам’ятників для створення майбутнього негативного резонансу у суспільстві.
При всій повазі, до героїв та видатних постатей всіх національностей та віросповідань, все ж таки прагнення до вшанування їх пам’яті не повинно ставати тими нитками, якими кремлівські ляльководи оплутують націоналістичні організації в Україні, Польщі, Угорщині, Румунії, Чехії та інших країнах.
Політикам, які ймовірно переслідують благі цілі в інтересах своїх держав, слід водночас розуміти, що популістське внесення історичного чи націоналістичного тренду у міждержавні та міжнаціональні відносини, є тим привабливим місцем куди «оси-паразити російської пропаганди» неодмінно намагатимуться відкласти свої личинки, які в подальшому вже із середини знищуватимуть всі позитивні починання.
[personal profile] nazavzhdy
- А что с ним?
- С ним Дебальцево.
- Может, отпустит?
- Нет, не отпустит. Дебальцево - это на всю жизнь. Как и Иловайск.
- Ну, было много битв.
- Да. Но Дебальцево и Иловайск - болезни на всю жизнь. Не выздоровеешь, даже не надейся.

Почему?
Потому что бросать своих на смерть...
бросать своих на бесполезную смерть...
бросать своих на бесполезную смерть и врать, безбожно врать при этом...
наше правительство и Генштаб научились сразу, в первые месяцы войны.
Не только в Дебальцево бросали так нагло, цинично, беспощадно - но только там настолько массово.
И это самое страшное - предательство своих.
Предательство, подкреплённое словами из высоких трибун. Перед миром. Не боясь, что когда-нибудь откроется правда.
Правда - она складывается из множества осколков. У каждого своё видение. Каждый смотрел и запоминал своё.
Когда-нибудь эти осколки составят полную картину - или не составят. Если высокие трибуны успеют создать и навязать свою.
А они, кажется, успеют.

Но есть мы. Те, кто тогда был Дебальцево. Мы произносим это как пароль, и узнаём своих по лицам.
В Дебальцево остался кусочек моего сердца - и тысячи кусочков других сердец остались там.
Нельзя сердцам быть на кусочки.
Мне нужно возвратить Дебальцево. И нужно им, те, кто оставил там свои разбитые сердца.
Свои оторванные руки и ноги.
Своих друзей, пожжённых и замёрзших.
Своих побратимов, истёкших кровью.

Я ненавижу тех, кто допустил Дебальцево.
Это - Россия, ДНР и ЛНР со всеми присными. Мир, которому, по сути, плевать было на нас.
И наше правительство. Наш Президент. Наш Генштаб.

... а Дебальцево - оно у каждого своё.
У меня https://www.facebook.com/quelle.rusco/posts/339136359628090?__mref=message_bubble

и эти два документа, которые случайно я нашла сегодня, разбирая архивы.
Последний коридор, который нам всё же дали после сдачи Дебальцево - счастье, что он не состоялся.
Прочтите разрешение, которое нам дали - там нет ни слова о волонтёрах и МЧС-никах, которые готовили колонну на Дебальцево. Там нет гарантий безопасности для них - но приглашали к коридору именно их. Нас...
Нам приглашали устно, и устно давали "гарантии" - а за дверями кабинетов офицеры умоляли нас не ехать.

Нас удержал от ошибки генерал Размазнин - тот самый генерал, который добился первого коридора. Первого - когда было вывезено около тысячи людей.
Спасибо, Александр Петрович. Вы были с нами в Дебальцево - и во время прямых обстрелов, и во время первого коридора.
И вы же не допустили нас к этому идиотскому второму коридору.

Когда-нибудь мы с вами приедем в Дебальцево. Верю.
Когда-нибудь мы все приедем в Дебальцево. Нельзя мне жить без этой веры.

Read more... )

https://www.facebook.com/fondDM/posts/1707901669468604

Реквизиты Ф.О.Н.Да Дианы Макаровой.
[personal profile] nazavzhdy
... людей из-под обстрелов сложно было вывозить.
И самым сложным были не обстрелы бомбоубежищ, не простреливаемая дорога - а уговоры.

- Куда мы поедем? Мы там никому не нужны. - говорили они нам, когда мы умоляли их ехать с нами.
- Вы нужны. Вы нужны Украине. - отвечали мы.

И мы сделали всё, чтобы эти люди поняли - да, они нужны стране. Страна не выбросит их на улицу - их, уезжавших зачастую с охапкой детей в руках, и всё.
Детей с сухими огромными глазами. Эти дети успели хлебнуть в своей жизни столько ужаса, сколько нам и не снилось.

... мы размещали этих детей в санаториях и пансионатах, оздоровительных детских лагерях Святогорска.
Надо отдать должное администрации Донецкой области - чиновники достаточно быстро, хотя и тяжело, приняли решение, расконсервировали корпуса - и измученные, голодные, грязные люди, люди, не представлявшие уже тишины без залпов, без выстрелов, входили в эти корпуса щурясь от света и выплаканных слёз.
Туда же вносили парализованных и безногих стариков.

... прошло полгода.
Сотни людей из Дебальцево, Авдеевки, Горловки, жили и искали своё место в новой жизни. Кто-то вернулся назад, кто-то поехал далее по Украине. Кто-то не смог - нет документов, или нет подходящего жилья, или работы. У кого-то до сих пор оформляется пособие.
А у кого-то на руках дети. С детьми страшно куда-то двигаться, знаем.
А у кого-то на руках ещё и лежачие старики...

Мы не оставили этих людей.
Вывозя их из-под обстрелов, мы повторяли как заклинание:
- Мы не оставим вас. Мы не бросим.
И мы помогали им как могли - ну, как может помочь волонтёр?
Привезти одежду, обувь, медикаменты...
привезти детям фруктов и овощей, молочное и сосисок - и бежать, бежать быстрее, чтобы не видеть слёзы. Реальные слёзы матерей, глядящих на горы этих продуктов и думающих:
как делить, чтобы хватило на дольше?
как жить дальше, когда это добро снова иссякнет?
как вообще можно жить на худеньком супе и кашках?

Мы обнимали этих худеющих детишек - и драпали скорей оттуда.
Больно всё это видеть, больно.

Они пытались найти работу - и находили, кому посчастливилось. Но работа была разовой, десятидневной в лучшем случае.
Они понимали, что Read more... )



https://www.facebook.com/fondDM/photos/a.1449214002004040.1073741827.1449029618689145/1640832179508887/?type=1

Profile

lenta_ua: (Default)
Україна. Пульс блогосфери

February 2020

S M T W T F S
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829

Most Popular Tags

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Page generated Jun. 10th, 2025 06:01 am
Powered by Dreamwidth Studios