lenta_ua

Обожнюю донбаські пам'ятники.
Коли вони вилітають нам назустріч - ледве стримуюсь у своїй вопіющій толерантності, аби не викинути праву руку вперед, назустріч їм у вітанні.
Чому так багато скинутих рук? Правих? Специфічно скинутих?
Чи тут працює закон латентності - найбільше про проблему говорить сам латентний...
Ні, ну, дійсно ж, ніде й ніколи нас так часто не називали фашистами, як на Донбасі.
А подивіться самі...

Оцих ми називаємо Додік та Марік. В'яжемо собі руки, аби не вітатись з ними на їхній манер. Але коли Додіка прибрали (восплачем, браття!) - стало так порожньо, порожньо в Мирнограді. От наче і є Мирноград, в минулому Дімітров - а без Додіка не те.
Оберігайте Маріка! Не віддавайте його оцим фашистам, цим бандерівцям, карателям цим!
Додіка за що???

... при написанні посту не постраждав жоден патріотично налаштований донбаський житель. Ну, правда - не вони ж встановлювали ці пам'ятники.

А Додіка жаль. Восплачем, браття. Полюбився він нам.