ХАРКІВ, З РЕАЛЬНОЮ ЛЮБОВ'Ю

З усього волонтерства України – харківський волонтер=активіст моя любов та ніжність . Моя повага і моя гордість, неначе я сама стояла біля колиски харківського волонтерства=активізму. Але ні, я не стояла, куди було стояти, у мене люлькалась своя колиска тут, у Києві.

Харківський волонтер=активіст – він ( Read more... ) та колеги з Харкова.

смайл…

https://www.facebook.com/diana.makarova.37/posts/2305231746204180?notif_id=1558191823632399¬if_t=notify_me&ref=notif

Реквізити Ф.О.Н.Ду Діани Макарової.

Льоша Бріз повертається до рідної школи...
І від цього так страшно, цього не мусить бути в нашій країні - але раз це вже є, раз вони пішли одного разу, стали на захист нашої країни і загинули - ці дошки мусять бути на школах, вищих закладах. Там, де вони працювали, звідки зірвала їх війна.

Приходьте на відкриття цієї дошки. Не знаю, чи потрібно це Льоші Брізу, хто знає, що там, за смертю. Але нам це потрібно точно.
І нашим дітям це потрібно.





Daria Zatiluk:
ПЕРЕНОС НА 12:00!
17 мая в 12:00
45я гимназия открывает мемориальную доску в честь героя Украины, моего брата.
Хочу пригласить наших друзей. Будем ждать.
Ул. Тобольськая 46а
https://www.facebook.com/daria.zatylyuk/posts/2035890149773938

Реквізити Ф.О.Н.Ду Діани Макарової.

Нагадуємо.
Завтра, 30 вересня, в суботу
у місті Харків, вул. Полтавський Шлях, 119
ми прощаємось із Брізом - Олексієм Затилюком
загинув біля Красносєльська, виходячи з Іловайського котла.

Три роки сім"я чекала на нього, не вірячи в його смерть.
Тепер Бріз повертається додому...

Книга пам'яті полеглих за Україну поширює посилання:

29 вересня у Дніпрі відбудеться ексгумація останків Олексія Олександровича Затилюка (позивний «Бриз»), наступного дня о 13.00 у Харкові, за адресою вул. Полтавський Шлях, буд. 119 розпочнеться церемонія прощання із 24-річним солдатом резерву, який повертався додому понад три роки. Весь цей час його мати, вітчим та молодша сестра не переставали вірити, що Олексій залишився живий, але три експертизи ДНК довели: він покоїться на Краснопільському кладовищі…
Олексій Затилюк народився 18 липня 1990 року у смт Леніне Автономної Республіки Крим, проте 1997-го разом із родиною переїхав до Харкова. Закінчив Харківський навчально-виховний комплекс №45 «Академічна гімназія» Харківської міської ради та перший курс хімічного факультету Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна, перервавши навчання за власним бажанням. Потому працював дизайнером на одному з харківських поліграфічних підприємств.
За словами матері, Наталі Миколаївни Слободянюк, Олексій був різнобічно обдарованою, патріотично налаштованою людиною: він навчався малюванню у школі мистецтв, захоплювався хімією та астрономією (брав участь у багатьох форумах та турнірах, зокрема, міжнародних, студентом тренував шкільну команду з хімії), а також подорожами та рольовими іграми за мотивами творів у стилі фентезі (проектів «Ангмарскі війни», «Ейре. Чужа земля» та інших). 2010 року, як член організації «Зелений фронт», брав участь у захисті харківського парку ім. М. Горького від незаконного знищення зелених насаджень. Того ж року у розмові з друзями Олексій дав власний прогноз подальшого розвитку ситуації в Україні: «У нас в країні буде революція і на нас нападе Росія…».
Від початку січня 2014 року Олексій брав безпосередню участь у подіях Революції Гідності на столичному Євромайдані, як волонтер «IT-намету», поїхавши додому 19 лютого - на прохання матері, щоб взяти участь у святкуванні її дня народження. Потому долучився до діяльності харківського Євромайдану, приєднався до громадського формування «Громадська самооборона» Київського району Харкова, неодноразово брав участь у патрулюванні та охороні порядку під час масових заходів (зокрема, під час виборів Президента України).
Після анексії Росією Кримського півострова Олексій, попри умовляння мами, вирішив йти на фронт, але на заваді стало те, що він рахувався у військовому комісаріаті непридатним до військової служби через хронічні вади здоров'я. Йому довелося тричі лягати до лікарні на стаціонарне обстеження, аж поки було скасовано «білий білет», і Олексій Олександрович Затилюк, уклавши контракт про проходження служби у військовому резерві Національної гвардії України, у званні солдата резерву обійняв посаду командира відділення резервного батальйону спеціального призначення НГУ «Донбас». Своїм позивним він обрав слово «Бриз» - назва морського вітру нагадувала про те, що він народився у Криму.
У розпал серпневих боїв за Іловайськ Олексій дуже переживав через те, що перебуває у охороні тимчасової бази батальйону у Кураховому - і він щиро зрадів тому, що його підрозділ 23 серпня було перекинуто до Іловайська, у самісіньке пекло… Ще за шість днів молодий воїн, якому лише нещодавно виповнилося 24 роки, загинув смертю хоробрих під час виходу з «Іловайського котла»
https://ua.censor.net.ua/b7150

https://www.facebook.com/events/1914226262162328/permalink/1914733862111568/