Ігри Нескорених - чудова історія.
... але чому, коли я чую про красиву історію цих Їгор - я одразу згадую некрасиву історію про Бєлобокова. І про те, що всі учасники знали суть історії. І мовчали - кожен зі своїх причин.

Ветерано-хаб - красиве приміщення, там є якісь потрібні дії. Але чому, як тільки я чую про красивий Ветерано-хаб, я одразу згадую всі некрасиві історії про Пінчука. І про те, що кожен, хто приходить до Ветерано-хабу, знає, що це проект Пінчука. І мовчить. Кожен зі своїх причин.

Орден Народного Героя - напрочуд красива історія. Але чому, коли я чую згадку про красивий орден, я миттю згадую про Вікторію Мірошниченко, нагороджену цим орденом. Нагороджену за вигадані нею ж заслуги. І кожен, хто йде на нагородження красивим орденом, знає, що таких аферистів, як Вікторія, орден встиг понагороджувати масу.
І кожен причетний до Ради ордену, мав змогу виправити помилку ордену. І кожен нічого не зробив. Мовчки. І кожен зі своїх причин.

Невидимий батальйон - абсолютно прекрасна ідея. Але чому, коли я чую про цю ідею - я одразу думаю про той же Ветерано-хаб і того ж Пінчука.

А що, власне, Пінчук? На фоні нинішніх монстрів так і нічого, правда?
А що, власне, Вікторія Мірошниченко та ще з десятків таких липових героїв? На фоні дійсних героїв - та грець з ними, правда?
А що, власне, Бєлобоков? Ну, хотіли організатори Нескорених трішечки надурити оргкомітет аж до принца. Не получилось. Ну, ой. Трохи було невдобно та й по всьому.
А що, власне........

... скажіть, а що, дійсно неможливі великі і класні проекти без брудних грошей, брудних учасників, брудних покривателів цього бруду?
Скажіть, а що, інакше дійсно такі проекти неможливі?

https://www.facebook.com/diana.makarova.37/posts/2513013292092690

Реквізити Ф.О.Н.Ду Діани Макарової.

А бувають і абсолютно забезпечені фронтові підрозділи.
Або, скоріше - скромні фронтові підрозділи
Або нескромні...

- Будемо в гостях за тиждень. Що вам привезти?
- Пачку кави.
- Замьотано. І все?
- В нас поки все є. П.С.: роботурелі, дрони, самостріляючі снайперські гвинтівки, снайпери, штурмові вертольоти потрібні. Як і зеленоокі руді хтиві дівчата.
Але таке ж вже не возять. Чай не 14й год.

https://www.facebook.com/diana.makarova.37/posts/2514117898648896?notif_id=1568531326328655¬if_t=notify_me&ref=notif

Реквізити Ф.О.Н.Ду Діани Макарової.

ППД

наспіх, нашвидкруч, але як вже хочеться, аби все було зроблено...
- Дім Ф.О.Н.Д.у там, де ви. - сказав нам хтось колись. - Яким би не був стиль дому, він швидко стане вашим. Бо ви свій Дім носите за собою, як равлик носить свій будиночок.

А правим, мабуть, був, хто це сказав...

ФОТО ТУТ:

https://www.facebook.com/diana.makarova.37/posts/2508736805853672

ВЗАЄМОДІЯ та ВЗАЄМОЗВ'ЯЗОК

- це одне й те саме, чи ні?
Яка взаємодія та який взаємозв'язок між кнопкодавством в Раді і селом Жованкою (Зайцево), що лежить якраз на лінії розмежування?

... все починається з дії.
Власне дія відбулась нещодавно. Один новообраний депутат натиснув одночасно кілька кнопок, а коли його на цьому упіймали - почав погрожувати журналістам

" ̤Ц̤е̤й̤ ̤м̤о̤т̤о̤р̤о̤л̤о̤п̤о̤д̤і̤б̤н̤и̤й̤ ̤с̤а̤н̤т̤а̤ ̤-̤ ̤О̤л̤е̤к̤с̤а̤н̤д̤р̤ ̤К̤о̤в̤а̤л̤ь̤о̤в̤,̤ ̤н̤а̤р̤о̤д̤н̤и̤й̤ ̤д̤е̤п̤у̤т̤а̤т̤ ̤в̤і̤д̤ ̤м̤а̤ж̤о̤р̤и̤т̤а̤р̤н̤о̤г̤о̤ ̤о̤к̤р̤у̤г̤у̤ ̤№̤5̤1̤ ̤(̤Д̤о̤н̤е̤ц̤ь̤к̤а̤ ̤о̤б̤л̤.̤)̤.̤ ̤С̤т̤а̤в̤ ̤п̤е̤р̤ш̤и̤м̤ ̤о̤ф̤і̤ц̤і̤й̤н̤о̤ ̤з̤а̤ф̤і̤к̤с̤о̤в̤а̤н̤и̤м̤ ̤к̤н̤о̤п̤к̤о̤д̤а̤в̤о̤м̤ ̤В̤Р̤ ̤І̤Х̤ ̤с̤к̤л̤и̤к̤а̤н̤н̤я̤.̤
̤С̤л̤а̤в̤и̤ ̤п̤е̤р̤ш̤о̤г̤о̤ ̤к̤н̤о̤п̤к̤о̤д̤а̤в̤а̤ ̤м̤о̤т̤о̤р̤о̤л̤о̤п̤о̤д̤і̤б̤н̤о̤м̤у̤ ̤н̤а̤р̤д̤е̤п̤у̤ ̤в̤и̤д̤а̤л̤о̤с̤я̤ ̤м̤а̤л̤о̤.̤ ̤Ш̤в̤и̤д̤к̤о̤ ̤с̤т̤а̤в̤ш̤и̤ ̤з̤в̤є̤з̤д̤о̤ю̤ ̤ю̤т̤ю̤б̤а̤,̤ ̤в̤і̤н̤ ̤в̤и̤р̤і̤ш̤и̤в̤ ̤п̤о̤з̤'̤я̤с̤о̤в̤у̤в̤а̤т̤и̤ ̤с̤т̤о̤с̤у̤н̤к̤и̤ ̤і̤з̤ ̤ж̤у̤р̤н̤а̤л̤і̤с̤т̤о̤м̤ ̤Р̤у̤х̤ ̤Ч̤Е̤С̤Н̤О̤ ̤-̤ ̤я̤к̤и̤й̤,̤ ̤с̤о̤п̤с̤н̤а̤,̤ ̤і̤ ̤з̤н̤я̤в̤ ̤й̤о̤г̤о̤ ̤п̤і̤а̤н̤і̤з̤м̤.̤
̤̤Ж̤у̤р̤н̤а̤л̤і̤с̤т̤а̤ ̤в̤і̤н̤ ̤п̤о̤ф̤о̤т̤к̤а̤в̤,̤ ̤р̤о̤з̤п̤и̤т̤а̤в̤ ̤п̤р̤о̤ ̤й̤о̤г̤о̤ ̤м̤і̤с̤ц̤е̤ ̤н̤а̤р̤о̤д̤ж̤е̤н̤н̤я̤ ̤і̤ ̤д̤и̤с̤л̤о̤к̤а̤ц̤і̤ї̤.̤ ̤Н̤а̤ ̤з̤а̤п̤и̤т̤а̤н̤н̤я̤,̤ ̤ч̤и̤ ̤ц̤е̤ ̤-̤ ̤т̤а̤к̤і̤ ̤п̤о̤г̤р̤о̤з̤и̤,̤ ̤н̤а̤р̤д̤е̤п̤ ̤К̤о̤в̤а̤л̤ь̤о̤в̤ ̤в̤і̤д̤п̤о̤в̤і̤в̤:̤ ̤"̤М̤и̤ ̤щ̤е̤ ̤з̤у̤с̤т̤р̤і̤н̤е̤м̤о̤с̤я̤ ̤і̤ ̤д̤е̤т̤а̤л̤ь̤н̤о̤ ̤п̤р̤о̤ ̤ц̤е̤ ̤п̤о̤г̤о̤в̤о̤р̤и̤м̤о̤"̤.̤"
https://www.facebook.com/photo.php?fbid=10157511056278700&set=a.496819238699&type=3&theater

Я вам поясню. Покроково.
1. Майбутній депутат Ковальов виводить з Майдану беркутівців.
"У 2014 році Олександр Ковальов організовував втечу «беркутівців» з їхньої бази на проспекті Лобановського (колишній Червонозоряний) в Києві, що сам він назвав «актом здравости»: «Хто були ці бійці, куди вони поїхали, з чим вони виїхали — я не знаю, я там особисто не був присутній. Це був громадянський акт здравости, щоб людей випустити. Тому що на той момент вони виконували свої службові обов’язки»."
https://nv.ua/…/oleksandr-kovalov-51-okrug-biografiya-foto-…

2. На майбутнього депутата Ковальова завели діло, але...
"Генеральна прокуратура України в 2016 році інкримінувала Ковальову також переховування та знищення зброї силовиків-втікачів режиму Віктора Януковича і допомогу у втечі, зокрема, «чорній роті» Беркута, яка приймала участь в розстрілах активістів Революції Гідності.
Після повідомлення про підозру і допиту в 2016 році він був відпущений судом під особисте зобов’язання."
https://nv.ua/…/oleksandr-kovalov-51-okrug-biografiya-foto-…

3. "Також в липні 2016 року ( Read more... ) кнопкодави так просто й вільно походжали лінією розмежування?
але ж чому жодне із звернень військових чи волонтерів не мало відгуку від жодної служби.
І чому ми тоді мусімо дивуватись, що депутатство Ковальову принесли на тарілочці з блакитною кайомочкою в 200 голосів.
А от хто приніс, хто провів цю взаємодію - це вже питання.
https://www.facebook.com/diana.makarova.37/posts/2507551665972186?notif_id=1568218201170316¬if_t=notify_me&ref=notif

Реквізити Ф.О.Н.Ду Діани Макарової.

Друзі. Потрібна допомога.

Нам дають досить великий банер.
Банери - це така штука, за яку ми зайця в полі заганяємо. Але не завжди є змога.
Чи може хтось машиною поїхати на місце (Нивки, вул. Туполева), забрати банер і привезти його або до нас за місто (34 км від Києва, Варшавська траса), на ППД. Або завтра на Лук'янівську. Щоб там зустрітись з нашим водієм і передати.
Будемо вдячними.

https://www.facebook.com/diana.makarova.37/posts/2505291666198186?notif_id=1568113633481870¬if_t=notify_me

Реквізити Ф.О.Н.Ду Діани Макарової.

Отже, розведення буде. І це боляче.
Це невимовно боляче - як невимовно приємно їхати по території, яка ще ось нещодавно була сірою, а тепер вона наша.
Наша.
Хоча вона завжди наша, навіть коли ця земля під окупацією.

Розведення буде. І це буде ЧЕРГОВА спроба розведень військ, які за пару років з'їли сіру територію, відведену нам, аби ми вбивали ворогів (а вони нас) з артилерії, а не з стрілкового чи птурового, як зараз, коли ми знову стали стінка на стінку і зовсім поруч.

Розведення, яке наближається, будується за тими ж законами, що і розведення військ імені порошенківських часів. Тоді, як і зараз, починали відкрито говорити про розведення на Станиці та Широкіно - а робили їх стиха на Золотих.

Розведення - якщо поринути в стратегію, тактику і геополітику - воно, можливо, річ і потрібна. Останнє спірно.
Але коли ми вже відгризли наші землі. Коли ми вже полили ці землі кров'ю наших військових. То віддавати ці землі не можна. От просто категорично не можна, і запхніть собі вашу стратегію та геополітику кудись подалі. Так, як запхали кудись подалі ці розведення вашим попередникам, Муженкам, Порошенкам та прочім заграватєлям з Росією.
Ці попередні собі лоби набили на заграваннях з Росією. Новенькі - не бийте собі ці гулі. Не треба. Бо бити гулі будете аж ніяк не ви, а знову ж таки військові.
Як і було за ваших попередників.

Власне, я пишу все це заради усього двох питань. Поринемо знову разом в історію нашої війни?
Хто може дати відповідь на питання:
- скільки розведень військ було за всі роки війни?
- чим це завжди кінчалось?

АПД
1. ( Read more... ) требований Минских договоренностей”, – добавили в штабе.

https://www.facebook.com/diana.makarova.37/posts/2504005229660163?notif_id=1568048261676333¬if_t=notify_me&ref=notif

Реквізити Ф.О.Н.Ду Діани Макарової.

Він шукав брата. Я, як могла, допомагала. Ми збирали чутки про долю брата, чутки переплітались з чутками про інші долі, то було одразу після чергового місива, ми вже точно знали, що його брата було поранено, навіть його телефон змогли відстежити до певної точки.
Я пішла до тих, хто, на мою думку, міг допомогти. У мене був список тих, кого шукаю лише я.
Ті, хто міг допомогти, показали мені свої списки. Вони були в десятки разів довшими.
Але ті, хто міг допомогти, все ж взялись ще й за цей пошук. І навіть натрапили на примарний слід.
Примарних слідів було багато, горіли телефони, сліди перетиналися і зникали, нарешті мені сказали втомлено:
- Нехай шукає когось на обмін.
У ті часи обміни велись прямо на місцях.
- Знайду. - відповів він мені.
Я знала, що він знайде. Він жив тепер однією метою - витягнути брата з полону.
Пройшло пів доби.
- Є. - сказав він.
- Є. - сказала я тим, хто міг допомогти.
- Фігня. - відповіли вони. - Це сепар, нещітово. Потрібен росіянин. І жирний росіянин.
- Знайду. - відповів він.
Він говорив рівним голосом. Вже. За кілька днів до того він кричав у телефон, що кидає все і йде на виручку брату.
- А трибунал? - питала я.
Трибуналу як такого не було, але у перший рік війни ще оперували цим поняттям.
Брати служили - кожен на різних кінцях фронту.

Він подзвонив досить скоро.
- Є. - сказав він. - Руській. Жирний руській.
Брат був офіцером. Тут міг допомогти лише жирний руський.
- Є. - сказала я тим, хто міг допомогти. - Жирний, все як треба.
Вони лише втомлено відмахнулись. Вони вже знали на той час, що брата в живих нема.
- Нема. Нема вже брата. - подзвонив він мені.
Я знала. Я мовчала.

Він би землю підняв і небо прихилив би, аби витягнути брата. Він просто не встиг.
Ми всі не встигли.
Я так розумію це. Бульдозером пройшлась по мені ця історія, і інші, подібні до цієї, історії.
У мене у самої зараз товариш у заручниках. Я би багато що дала б за його волю. Це названий син. А що ж говорити про рідних...

І я не знаю, навіщо я розповіла цей давній спомин. Мабуть, тому що тошно мені читати про доцільність і недоцільність. Тошно бачити, як легко жонглює блогосфера чужими полоненими долями. Тому я просто згадую рівний безцвітний голос в телефоні:
- Нема. Нема вже брата...

https://www.facebook.com/diana.makarova.37/posts/2496747297052623?notif_id=1567704757972896¬if_t=notify_me&ref=notif

Реквізити Ф.О.Н.Ду Діани Макарової.

КОЛИ ВОНИ ПОКЛИКАЛИ ДО СЕБЕ ВІЙНУ...

Такі фото показувати непристойно. Їх соромно навіть переглядати. Неначе зазираєш крадькома в чуже життя через розчахнуті ненароком двері.
Але життя там вже майже нема. П'ять років обстрілів, боїв не полишають життя в нещасному селі, яке опинилось на самій лінії фронту.
Нещасне?
Нещасним це село не було. Навпаки, це був дуже небідний пригород великого міста. І нувориші нашого часу, власники розкішних особняків, першими ж і драпали з цього сільця, ще навіть до початку сильних боїв. Пожаліти б...
Та їх важко жаліти, бо саме вони покликали до себе війну. Навіть коли вони її не кликали, навіть коли не ходили на референдум, коли начебто жили аполітичним життям.
Війна - це така штука, що сама приходить на поріг твого будинку. Хоч як ти відвертайся від неї, хоч з усіх сил роби вигляд, що тобі все одно, що ти не хочеш навіть чути про цю війну.

Підбірка показана ( Read more... ) так, мародерство було. Мародерства НЕ може НЕ бути на війні. З мародерством борються, в різних місцях по-різному. Тут поки що крапка. Час розкаже.

https://www.facebook.com/diana.makarova.37/posts/2494815400579146?notif_id=1567612611800145¬if_t=notify_me&ref=notif


Реквізити Ф.О.Н.Ду Діани Макарової.

ТАМ, ДЕ ТИ

- Де Ендрю?
- Та десь мотається, звідки ж я знаю? Хіба я сторож брату своєму?
Так ми відповідали. Де Ендрю? Хто знав. З його швидкостями він за півгодини міг бути вже зовсім не там, де вказано. З його фірмовою параноєю він міг вказати тобі по телефону зовсім іншу точку від тієї, де він є. З його манерою водіння він міг навіть стояти десь на трасі чи на польовій дорозі, бортуючи колеса. Об'їзди ям - це не про нього, пер напрямки.
Я параної вчилась в Ендрю. Я теж ніколи не вкажу по телефону дійсну точку, де я є, коли я пру по фронту. І це параноя здорової людини.

... ми їдемо ( Read more... )

https://www.facebook.com/diana.makarova.37/posts/2490668530993833?notif_id=1567412985848947¬if_t=notify_me&ref=notif

Реквізити Ф.О.Н.Ду Діани Макарової.