![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
… «— Пішки? Фігасе! Ти уявляєш, скільки тут човпти?
- Та не переймайся. Колись ми з Христом всюди блукали пішки. Чи бачив ти коли-небудь товстого апостола?»
(Руфус Хамфрі) …
… Маріуполь не було перекрито. Проїхали спокійно. Зустріч з апостолами призначено у Сартані.
Сартану ми завжди любили, хоча й невідомо, за що її любити? Можливо, за троянди та юки у кожному дворі, за примарний запах чебуреків, які нам радили скуштувати, а в нас так зуби й руки до тих чебуреків і не дійшли. За тиху, порослу очеретом, стрімку лиш посередині фарватеру, річечку?
А може, за вічну суперечку, що виникала завжди в нас у екіпажі:
- То як їх називати, жителів Сартани? Сартанці? Оуау, триста сартанців!
- О, ні, сартаністи. Справжні корінні сартаністи збираються на площі села лише вночі і йдуть на відлов несправжніх сартаністів. Тоді справжні сартаністи кусають несправжніх, і ті вже стають справжніми. Сартаністами духом та фізіологією. Я вже це бачууууууу…
- Ууууууу…
Апостоли скромно очікували нас за рогом, сховавшись від сонця і цікавих поглядів. Хоча, чим можна здивувати справжнього ( Read more... ) запилюженою, брудною як і самі наші святі чорти. Та й ми, що провели в дорозі п’ятнадцять годин, влетівши запиленим Вжиком до страшенно чомусь улюбленою нами Сартани. Наша машина теж була правильною, робочою машиною.
Бо стан машини групи як показник роботи групи - це догма…

https://www.facebook.com/diana.makarova.37/posts/2358528880874466?notif_id=1560890578759627¬if_t=notify_me
Реквізити Ф.О.Н.Ду Діани Макарової.
- Та не переймайся. Колись ми з Христом всюди блукали пішки. Чи бачив ти коли-небудь товстого апостола?»
(Руфус Хамфрі) …
… Маріуполь не було перекрито. Проїхали спокійно. Зустріч з апостолами призначено у Сартані.
Сартану ми завжди любили, хоча й невідомо, за що її любити? Можливо, за троянди та юки у кожному дворі, за примарний запах чебуреків, які нам радили скуштувати, а в нас так зуби й руки до тих чебуреків і не дійшли. За тиху, порослу очеретом, стрімку лиш посередині фарватеру, річечку?
А може, за вічну суперечку, що виникала завжди в нас у екіпажі:
- То як їх називати, жителів Сартани? Сартанці? Оуау, триста сартанців!
- О, ні, сартаністи. Справжні корінні сартаністи збираються на площі села лише вночі і йдуть на відлов несправжніх сартаністів. Тоді справжні сартаністи кусають несправжніх, і ті вже стають справжніми. Сартаністами духом та фізіологією. Я вже це бачууууууу…
- Ууууууу…
Апостоли скромно очікували нас за рогом, сховавшись від сонця і цікавих поглядів. Хоча, чим можна здивувати справжнього ( Read more... ) запилюженою, брудною як і самі наші святі чорти. Та й ми, що провели в дорозі п’ятнадцять годин, влетівши запиленим Вжиком до страшенно чомусь улюбленою нами Сартани. Наша машина теж була правильною, робочою машиною.
Бо стан машини групи як показник роботи групи - це догма…

https://www.facebook.com/diana.makarova.37/posts/2358528880874466?notif_id=1560890578759627¬if_t=notify_me
Реквізити Ф.О.Н.Ду Діани Макарової.