lenta_ua

ПРО ЩАСТЯ

Що ми знаємо про щастя?
Щастя - це вперше за півроку нормальний інтернет.
Е, ви почули?
Ні, ви не зрозуміли - ви лише вдумайтесь! Уперше за півроку нормальний інтернет! Пройняло? Отож бо.
Приїхав Микола Миколайович Лящук і зробив.
Наталія Лящук тим часом стала плече до плеча зі мною і допомогла вимити посуд.
Посуд - це нещастя, коли зламалась посудомийка, улюблениця Ф.О.Н.Д.у Даздраперма.
Даздраперма з'вилась колись у Ф.О.Н.Д.і і стала щастям. Бо в цьому домі, куди б його не заносило, наш літаючий дім - завжди купа народу. Іноді народ навіть ділиться на підрозділи - Богема та Казарма.
Богема - це люди з іншого, ще довоєнного життя, мама, тут до нас приїдуть друзі, небагато, чоловік вісім, то вони зупиняться на тиждень, ок? Ок.
Казарма - це хлопці та дівчата, приїхати з фронту проїздом, приїхати побути до госпіталю чи після госпіталю, заскочити під час навчання, забігти, а ми тут проїздом, пожити, якщо справи у Києві затримують надовго.
І волонтери, тут аякже.

Орендували великий будинок на Голосіївському - зараз зрозуміло, що не надто дорого орендували, господарям треба було реабілітуватись про всяк випадок, до нас в тому будинку жили активні сепари, сім'я воюючого терориста, то вони пустили потім пожити волонтерів, зробивши максимальні скидки - там було три поверхи.
Перший і підвал - власне Ф.О.Н.Д. з усіма його складами та залом для розкрою. Другий - богема. Третій - постійнодіюча казарма.
То я так і кричала, вийшовши іноді вниз і зайнявши тактично вивірену позицію, щоб голос чули всі:
- Богема! Винести сміття! Казарма! Вимити підлогу!

Зараз живемо у невеликому будиночку за містом, і що ви думаєте? Правильно думаєте. Під кінець тижня казарми було чоловік шість.
Плюс ми. Плюс пріходящі.
Шість підрозділів зустрілись тут лише за кілька останніх днів. І як вони знайомляться, це треба бачити.
- А, нацики… - кажуть одні.
- А, збройніки… - кажуть інші.
- А я тут вобше один, МВС. – регоче третій.
Позаштатні відмовчуються, обережно придивляються. Але ж це все до першої пива, навіть коли не всі п’ють, а деякі, ви не повірите, навіть пива ні-ні. Ну, все одно до першої. А там понеслось.
Обов’язково знайдеться талановитий кухар, і ми вже пас, ми запускаємо до плити майстра – а це велика жіноча майстерність, я вам скажу, у будь-якому товаристві знайти чоловіка, який приготує щось смачне швидко і красиво. Боже, як красиво вони готують. А ми сачкуємо і милуємось відповідно.
Чи смачно, ви запитаєте? Тут в мене гендерна дискримінація, я ще не бачила чоловіка, який би готував несмачно, коли він визветься стати до плити. Смачніше, ніж жінки готують, я вас запевняю.
А гора брудного посуду росте, і я з сумом дивлюсь на цю гору. Бо мити мені. Казарму я до того не підпущу, я вмію економно витрачати воду, точно як Даздраперма – а вони ні. Та й ніколи їм, не погулятись приїхали.
Приміточка – мені теж ніколи, а що робити?

А Даздраперма, посудомийка на пів казарми, світлий янгол Ф.О.Н.Д.у, зламалась. Це нещастя.
Її б в машину, до сервісного центру, бо навряд чи майстер доїде в наші хутори – і це ж неважко. Та просто ніколи. Бо нам:
- знайти й замовити запчастини для одного підрозділу
- відремонтувати генератори для другого підрозділу
- домовитись про лікування для представника третього підрозділу
- закупити замовлення для четвертого підрозділу
- і вічний-бій-нам-спокій-лише-сниться

Але я ладна мити посуд днями, не відходячи від мийки – а мити треба в економному режимі, а хто так мив, той знає – і все одно я ладна мити, аби була тут час від часу ця казарма.
І це теж щастя.
Ну, а для щастя повного – нам лише перемога. Перемога, яку в нас вкрали років так п’ять тому. І увесь час війни нас готують до того, що нам подадуть під виглядом перемоги. Казарма скрегоче зубами, коли ми говоримо про це. Примітка – я теж зубами скрегочу.
Але чому б і не помріяти про перемогу? Це щастя.
І потім власний дім і сад, хто прожив пів життя у орендованому, той зрозуміє. Щастя.
І може, я нарешті зможу частіше бачити своїх онуків, це буде абсолютне щастя.

… і буде світлий дім, а перед ним галявинка, на якій стануть гасати мої онуки з усіма нашими собаками, і буде стіл під височенними кленами у дворі. І зайде до двору, й сяде за столом моя казарма, і ми згадаємо усе-усе.
і десь у домі буде спокійно гудіти посудомийка.
Моя відремонтована Даздраперма.

у вас немає зайвої посудомийки об’ємом на пів казарми?
Доки ми вилікуємо нашу Даздраперму.
Або не вилікуємо.
(схлипує)