Діана Макарова: ТУКТУКТУК

[nazavzhdy]

ТУКТУКТУК

І тут же ж як?
Вони міф, і вони самі підтримують цей міф. Бо вони скрізь, вони мусять бути скрізь, а коли вони не скрізь - ми їх вигадаємо і самі в це повіримо, і вони стануть знову скрізь, і ми навіть не дуже будемо помилятись у своїх вигадках, бо коли живеш у країні, де з діда-прадіда було:
- тук!
- тук-тук-тук-тук!
- тук-тук!
То в цій країні вони були скрізь, бо вся країна була в живій готовності стати одним з них. Бо міф, а належність до міфу лоскоче, бо гроші - а це ще один міф, про гроші від них.
Бо - на всякій случай.

З війною вони стали - спєци-переспєци.
І навіть не так. Тут треба говорити трішечки інакше, я вас зараз навчу.
Наберіть повітря, але не в легені, а так, трішечки поверху - і видихніть те повітря, тихо й пронікновенно промовляючи:
- Спєєєєєєцииии...
щоб звучало глухо, загадково.
Тренуйтесь. Бо поки ви не навчитесь говорити саме так - справжнього живого спєца вам не бачити.
Ще вам треба навчитись говорити недбало:
- Альфачі!
або навіть не так:
- Ах, альфачі... - і посміхніться загадково.
Тіпа, ми з цими альфачами... ах, навіть страшно згадувати. І всі такі - ааааах...
(особливо жінки - завидують, понятно...)

Ще вам треба навчитись говорити:
- Контріки.
Слово контріки промовляється запанібрата, злегка фамільярно, не переплутайте з альфачами, це важливо.

І коли ви все це освоїте - можете бути певними, певні таємниці міфічного середовища вам відкриються.
І тут вже неважливо, чи знаєте ви, що в найтаємничіших бойових групах служби працює хто завгодно - і нац... ой. І погран... ой.
Всьо, я мовчу. Я навіть про ЗСУ... ой. не сказала.
Головне, щоб на титулі роботи групи було написано - СБ. І всі зацікавлені особи, паче жіночої статі, могли промовляти загадково і з придиханням - альфачііііі...
Або недбало так, на питання:
- Хто відбив містечко і встановив там прапор?
відповісти гордо й поштиво:
- Служба божа, звісно.

І то не страшно, що містечко взяли нацгвардія та ЗСУ ще три роки тому, а коли специ пригриміли туди і стали встановлювати прапор і старанно співати гімн України на камеру - ЗСУшники, вирячивши очі, висипали зі звичної располаги і здивовано дивились на те дійство. Хіба це важливо?
А що важливо?
А бачили, який красивий вийшов ролик на ютьюбі? Так отож...

... насправді все буває по-різному, як і все в житті. І передові загони міфічної служби йшли іноді попереду, і гинули герої СБУ, герої українського народу. Усім дісталось в цій війні. І хто міг, хто хотів сховатись - той сховався. Хто не хотів ховатись - той пішов уперед.
Не варто, мабуть, згадувати, що кількість представників п'ятої колони серед служби більша, ніж де-інде - втім, хто її рахував, цю п'яту колону? А про свіженького перебіжчика теж не будемо, зрадники бувають скрізь.
Про злиті бази теж не треба, да? – та що ти, не у святковий же день, правда? Он навіть твій товариш капітан у трубці полишив свій пост і пішов хильнути чарку.

До речі, про телефонну трубку. Чи не треба? Чи розказати, як я колись познайомилась з черговим своїм слухачем, і як ми скупо преготали з цього приводу?
Я взагалі люблю разом з ними реготати. Скупо. Іноді так скупо, що просто до сліз.

Ти бачиш, навіть з професійним святом не привітаєш, все хіханьки та підколки. Але насправді бувають, бувають серед них рідкісні екземпляри, які приходили на допомогу, хочеться вірити, що щиро, а не з якоюсь вигодою. Є там служаки, і навіть молоді, та швидше молоді, яких можна з певною натяжкою назвати патріотами своєї країни – і це тим дивніше, що патріотами там мусять бути всі. Гіпотетично. Десь. Колись. У якійсь іншій Україні.
От за неї і вип’ємо.
Скупо, вміло, не п’яніючи – все як і годиться у цьому вічному міфі про таємну службу таємного ходу мастєй нашої країни.
І тост, як і годиться:
- Тук! Тук-тук-тук-тук! Тук-тук!

… а за загиблих мовчки.
У будь-якому роду військ є в нас свої загиблі. Усім дісталось в цій війні.

https://www.facebook.com/diana.makarova.37/posts/2221020077958681?notif_id=1553537758682133¬if_t=notify_me&ref=notif

Реквізити Ф.О.Н.Ду Діани Макарової.