lenta_ua

ЄСТЬ ЛІ ЖИЗНЬ НА МАРСЄ ?
або - недоліки та переваги дауншифтінгу.

Отже, ми пішли на цей крок - полишити столицю і виїхати на околицю Великого Життя
Причини:
- нагальна вимога звільнити орендований нами для Ф.О.Н.Д.у будинок.
Пояснення - будинок терміново продається господарями.

Господарі.
Найкращі орендодавці, що в нас були. Ані зауважень, ані зайвої прискіпливості. Орендатори платять - то й усе ок.
Платили ми як завше, день в день - і тут як завжди, наша безмежна подяка усім, хто допомагає нам орендувати приміщення для нашої фондової комуни, для наших складів та музею-офісу.
Орендодавці також пішли назустріч, вони два роки тому подарували нам безкоштовний місяць проживання. Ми це пам'ятаємо і вдячні. Такі канікули - велика допомога.

Примітка.
Завуальована причина звільнення будинку - а не гавкай надто сильно в інтернеті і з трибун, а не збирай людей на акції, а не виступай проти богомданоївлади. Все це завуальовано, але сказано прямо. І не один раз, і не однією людиною.
Не будемо впадати в паранойю, просто проїдемо. Але два місяці - пошук нових приміщень, переїзд, розбирання лахів після переїзду - звичайно, відбирають час і вибивають волонтерів з колії постійної роботи.

Отже, зараз.
Живемо в лісі, але поруч з трасою. Їхати до метро маршруткою сорок хвилин. Точно так, як їхали ми й з Борщагівки.
Коли їдемо машиною, то швидше. Знову ж, як і там. Тобто, тут нічого не змінилось.

Локації.
Будиночок окремо, склад окремо, але все поруч. Також поруч наше фондове ППД, і там вже знову відновились ремонтні роботи.

Магазини і Нова пошта - ледь далі, ніж було у нас на Борщагівці. Волонтерська допомога Гуманітарна пошта України діє. І за це наш низький уклін Новій пошті. Повторювала й повторюю - не знаю, щоб робило волонтерство без безкоштовних для нас, але мільйонних для Нової пошти доставок.

Оренда - на дев'ять тисяч менша. Було двадцять, стало одинадцять. На комунальних послугах не знаємо чи виграємо, подивимось за пару місяців.
Їздити до міста машиною тепер далі, тобто розхід по паливу більший. І, коли на Борщагівку нам привозили все доставкою - тут вже доставка буде золота. Тому збираємо по кілька замовлень одразу - плівка, кабель, оптика тощо, і виїздимо, аби забрати гептом.
Тобто, по фінансах може так на так і вийти, але це ми побачимо не раніше ніж за місяць.

Інтернету нема. Думаємо, як проводити, тим часом юзаємо телефони.

Повітря.
Я від певного часу залежна від чистоти повітря. Після усих втрат по здоров'ю за п'ять років війни (контузія, двостороння пневмонія та плевріт, усілякі діагнози нехороші) я раптом зрозуміла, що мене рятують Карпати. Привіт, Koshkina Iryna яка вмовляла мене туди поїхати, і виявилась правою. Карпати дійсно допомагали продихуватись. І певний час я жила без оцих гидотних приступів.
Але Карпати за собою не потягнеш, і туди не переїдеш теж - бідкались ми.
Аж доки не переїхали сюди, на цей острівець у сосновому лісі.
Я. Почуваю. Себе. Добре.
Повітря тут - хоч ріж брикетами і розсилай добрим знайомим.
Не знаю, що буде з моїм здоров'ям далі, поки що ж я жадібно дишу. І вам того бажаю, а коли ні - я розіллю у пляшки того згущеного соснового повітря і вишлю вам.

Чи могли ми працювати усі ці два місяці переїзду, а також працювати зараз, на новому місці?
Дивіться самі. Ось хроніка лише останніх днів робіт. Звичайних наших волонтерських робіт, на які найнялись ми до вас, люди, колись, у чотирнадцятому році, аби разом іти до перемоги.
І навіть зараз - ми їдемо забирати кабель, на який ми разом з вами зібрали гроші усього за добу.
Ми їдемо забирати замовлені матеріали.
А увечері ми, як завжди, збираємо машину і збираємось на фронт.
Бо є життя на Марсі чи нема життя на Марсі - а фронт не може чекати, доки волонтери зроблять свої переїзди, доки розсовають свої запаси на полиці.
У фронту своя робота. І ми з вами - партнери та підрядчики цієї страшної, святої роботи.

Дякуємо, люди.