![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
nazavzhdy posting in ![[community profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/community.png){kind=small}
lenta_uaСмєркалось.
Третій тиждень йшов переїзд Ф.О.Н.Д.у у нові склади, на нове місце.
Старушкі, соотвєтствєнно, всьо падалі і падалі. Бо спотикались об чемодани та коробки, широкою рукою вангогівського Сєятєля розкидані фронтом робіт.
Опьять смєркалось.
Як у таких умовах ще можливо працювати для фронту і готувати машину на фронт - не уявляю. Лишається просто працювати. Тому ми працюємо.
Саме зараз йде закупка сантехніки для баньки - а що ви думаєте, нашим військовим теж чомусь хочеться бути чистими, навіть і на фронті.
Саме зараз йде пошук двигуна для однієї фронтової машини і паралельно пошук стойок для іншої. Бо двигун для третьої вже знайшли, і зараз з ним розбираються, а запчастини для четвертої та п'ятої фронтових машин вже йдуть до нас.
А інші?
А інші почекають.
Почекають два підрозділи, які давно замовили пуско-зарядні, зараз на це не вистачає грошей.
Почекають артилеристи, які і так давно чекають від нас планшетів.
Почекають ті, хто і так в черзі на очікування інстрементів - а черга ця посувається не дуже швидко. Причина та ж - фінанси.
Фінансів на всих не вистачає. Тому плитоноски, які від нас просять дуже непогані воїни, теж почекають.
Оця змушена відмова - та навіть не відмова, а прохання почекати - воно вимучує так, що слів нема, душі немає вже давно. Власне, оця відповідальність перед тими, кого ти попросив почекати:
- Я знайду грошей, я завжди знаходжу гроші для фронту.
- відповідальність ця була, є й буде головною рушійною силою волонтерства, яке продовжує свою роботу, незважаючи ні на що.
Незважаючи на спротив командування - того самого командування, для якого неважливо, аби фронт було забезпечено. Бо для командування важливо, аби на папері виглядало все добре.
Аби виглядало добре у блискучих звітах.
Так було і так є у кожній війні. Нічого дивного.
Одні працюють на війні - другі начебто теж працюють, але якось більше для себе. Для своїх личок та погонів, для своїх власних підвищень по службі. Для своїх власних фінансів.
Будемо дивуватись, порівнювати, обурюватись - чи й далі будемо працювати для головного?
Тут кожен обирає для себе. Та й паралельно можна робити все це - як робимо ми зараз паралельно переїзд і роботу для фронту. Дивуючись самим собі - ну, де ми беремо на все це сил?
Але сили десь візьмуться завжди - з фінансами ж гірше. Фінанси нізвідки не беруться.
Тому закінчую оце тут рефлексувати, нагадую, де розташовано наші реквізити - та йду далі ковзати між чемоданами, коробками, запчастинами, мішками для позицій, двигунами, біноклями, знову двигунами,... ну, ви поняли.
А наші реквізити завжди розміщено тут
https://www.facebook.com/fondDM/posts/1615417812050324
Дякую вам, люди. Як завжди - дякую уклінно. За те, що вам не потрібні ні лички, ані погони, ні нагороди - вам просто потрібен фронт.
Бо це ваш фронт.
І мій.
https://www.facebook.com/diana.makarova.37/posts/1993065370754154?__tn__=C-R
Реквізити Ф.О.Н.Ду Діани Макарової.
Третій тиждень йшов переїзд Ф.О.Н.Д.у у нові склади, на нове місце.
Старушкі, соотвєтствєнно, всьо падалі і падалі. Бо спотикались об чемодани та коробки, широкою рукою вангогівського Сєятєля розкидані фронтом робіт.
Опьять смєркалось.
Як у таких умовах ще можливо працювати для фронту і готувати машину на фронт - не уявляю. Лишається просто працювати. Тому ми працюємо.
Саме зараз йде закупка сантехніки для баньки - а що ви думаєте, нашим військовим теж чомусь хочеться бути чистими, навіть і на фронті.
Саме зараз йде пошук двигуна для однієї фронтової машини і паралельно пошук стойок для іншої. Бо двигун для третьої вже знайшли, і зараз з ним розбираються, а запчастини для четвертої та п'ятої фронтових машин вже йдуть до нас.
А інші?
А інші почекають.
Почекають два підрозділи, які давно замовили пуско-зарядні, зараз на це не вистачає грошей.
Почекають артилеристи, які і так давно чекають від нас планшетів.
Почекають ті, хто і так в черзі на очікування інстрементів - а черга ця посувається не дуже швидко. Причина та ж - фінанси.
Фінансів на всих не вистачає. Тому плитоноски, які від нас просять дуже непогані воїни, теж почекають.
Оця змушена відмова - та навіть не відмова, а прохання почекати - воно вимучує так, що слів нема, душі немає вже давно. Власне, оця відповідальність перед тими, кого ти попросив почекати:
- Я знайду грошей, я завжди знаходжу гроші для фронту.
- відповідальність ця була, є й буде головною рушійною силою волонтерства, яке продовжує свою роботу, незважаючи ні на що.
Незважаючи на спротив командування - того самого командування, для якого неважливо, аби фронт було забезпечено. Бо для командування важливо, аби на папері виглядало все добре.
Аби виглядало добре у блискучих звітах.
Так було і так є у кожній війні. Нічого дивного.
Одні працюють на війні - другі начебто теж працюють, але якось більше для себе. Для своїх личок та погонів, для своїх власних підвищень по службі. Для своїх власних фінансів.
Будемо дивуватись, порівнювати, обурюватись - чи й далі будемо працювати для головного?
Тут кожен обирає для себе. Та й паралельно можна робити все це - як робимо ми зараз паралельно переїзд і роботу для фронту. Дивуючись самим собі - ну, де ми беремо на все це сил?
Але сили десь візьмуться завжди - з фінансами ж гірше. Фінанси нізвідки не беруться.
Тому закінчую оце тут рефлексувати, нагадую, де розташовано наші реквізити - та йду далі ковзати між чемоданами, коробками, запчастинами, мішками для позицій, двигунами, біноклями, знову двигунами,... ну, ви поняли.
А наші реквізити завжди розміщено тут
https://www.facebook.com/fondDM/posts/1615417812050324
Дякую вам, люди. Як завжди - дякую уклінно. За те, що вам не потрібні ні лички, ані погони, ні нагороди - вам просто потрібен фронт.
Бо це ваш фронт.
І мій.
https://www.facebook.com/diana.makarova.37/posts/1993065370754154?__tn__=C-R
Реквізити Ф.О.Н.Ду Діани Макарової.
