![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
nazavzhdy posting in ![[community profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/community.png){kind=small}
lenta_uaІз всіх чотирьохлітніх студіювань російської літератури - тягучого Тургєнєва, якому я не прощу Муму, доки жива, багатослівного Толстого, який вбив всіх найкращих, а паче Наташу Ростову добив побутом, і прочіх, прочіх - ОЦЕ...
... я знала завжди напам'ять.
Як я могла тоді ще, п'ятнадцяти років, зрозуміти, що ОЦЕ - вічне?
Можливо, мама, закохана в єдиний твір геніального дипломата-літератора, змогла подати мені його з прив'язкою до тих днів. Вона показувала мені зустрічних Молчаліних та Скалозубів, Фамусових та Лізаньок. Вона дарувала мені сучасний погляд на ті старовинні, але однакові із сьогоденням, проблеми.
На два твори, які начитувала мама, оголошувались відкриті уроки. На "Мцирі" та "Горе от ума"
Моя б воля, я б ще на Пришвіна оголосила, бо лише мама могла подати нам його прозоре зимове слово, або на Болдінську осінь, бо лише мама могла зв'язати ту осінь, що за вікном класу, з барським покаранням великого ефіопського поета.
Але це вже для естетів - Чацький же вривався у двері класа так, що ми реготали і обурювались, і в результаті знали цей твір якнайкраще з усіх, що в Хрестоматії для восьмого класу.
Мама, як ти знала? Я зараз взнаю Молчаліних на кожнім кроці. Зараз їх час. Їх зоряна година. Зараз цінується оце. Втім, як завжди.
"- Хоть бы соврал что-нибудь красиво, - лениво сказал Глеб, - а мы бы
поверили, что так может быть, и попробовали бы сделать. А то умничаешь, умничаешь. Сплошное "Горе от ума". Всякое горе - от ума.
(И тогда Сапожников впервые на него внимательно посмотрел.)
- Чересчур вы все умные. Поэтому Софья
и выбрала Молчалина, а не Чацкого.
- Это верно, - сказал Сапожников. - Софья выбрала Молчалина, а Нина Чавчавадзе - Грибоедова.
- Не надо, - поморщился Глеб. - Не надо."
(Михаил Анчаров, Самшитовый лес)
Дійсно, нє нада...
Молчаліни блаженствуют на свєтє. Чацький галасує про карету - где оскорблённому есть сердцу уголок! А Грібоєдов гине у чужій країні.
Софья їде в дєрєвню, к тьоткє, в глушь, в Саратов - а Ніна Чавчавадзе ставить камінь на могилу коханого "Ум и дела твои бессмертны, но для чего пережила тебя любовь моя?", і помирає з пам'яттю про нього.
Всі помирають, от зараза, навіть Татьяна Юр'євна - лише Молчаліни вічні.
Присв'ячується їм. Прізвища підставте самі. Вибір безмежний.
https://www.youtube.com/watch?v=sPFkv2Ze3vs
прим
цур, я перша. Великий гонщик та волонтер Мочанов (що за схожість прізвищ? До чого б це?) говорить відкритим текстом:
- Волонтёры переживают, что будут не пускать неугодных волонтёров. Я не исключаю такой возможности. Но зачем быть неугодными?
https://www.youtube.com/watch?v=Jz1_pZtNCUc&feature=youtu.be
так і хочеться підставити молчалінське - да-с...
youtube.com
Горе от ума Олег Меньшиков, диалог Чацкого и Молчалина.
https://www.facebook.com/diana.makarova.37/posts/1947441091983249?__xts__[0]=68.ARAp3URBS6hsbMkFS16W6C5KBnDQfUxZs2eBhSdXZG8YIDvjmZsLffMKOHnI2NYQZiHCuHjVAh6h9qEWn07lyGBe3WhLlMT0FnZiTnqqhF5O11MLWM76Effm18-mipAgTCSkAgsorz_J1uKRxmkF7ZP3Cl7O3USUEQzDjXvfXc1EvGyTEC-lWg&__tn__=-UC-R
Реквізити Ф.О.Н.Ду Діани Макарової.
... я знала завжди напам'ять.
Як я могла тоді ще, п'ятнадцяти років, зрозуміти, що ОЦЕ - вічне?
Можливо, мама, закохана в єдиний твір геніального дипломата-літератора, змогла подати мені його з прив'язкою до тих днів. Вона показувала мені зустрічних Молчаліних та Скалозубів, Фамусових та Лізаньок. Вона дарувала мені сучасний погляд на ті старовинні, але однакові із сьогоденням, проблеми.
На два твори, які начитувала мама, оголошувались відкриті уроки. На "Мцирі" та "Горе от ума"
Моя б воля, я б ще на Пришвіна оголосила, бо лише мама могла подати нам його прозоре зимове слово, або на Болдінську осінь, бо лише мама могла зв'язати ту осінь, що за вікном класу, з барським покаранням великого ефіопського поета.
Але це вже для естетів - Чацький же вривався у двері класа так, що ми реготали і обурювались, і в результаті знали цей твір якнайкраще з усіх, що в Хрестоматії для восьмого класу.
Мама, як ти знала? Я зараз взнаю Молчаліних на кожнім кроці. Зараз їх час. Їх зоряна година. Зараз цінується оце. Втім, як завжди.
"- Хоть бы соврал что-нибудь красиво, - лениво сказал Глеб, - а мы бы
поверили, что так может быть, и попробовали бы сделать. А то умничаешь, умничаешь. Сплошное "Горе от ума". Всякое горе - от ума.
(И тогда Сапожников впервые на него внимательно посмотрел.)
- Чересчур вы все умные. Поэтому Софья
и выбрала Молчалина, а не Чацкого.
- Это верно, - сказал Сапожников. - Софья выбрала Молчалина, а Нина Чавчавадзе - Грибоедова.
- Не надо, - поморщился Глеб. - Не надо."
(Михаил Анчаров, Самшитовый лес)
Дійсно, нє нада...
Молчаліни блаженствуют на свєтє. Чацький галасує про карету - где оскорблённому есть сердцу уголок! А Грібоєдов гине у чужій країні.
Софья їде в дєрєвню, к тьоткє, в глушь, в Саратов - а Ніна Чавчавадзе ставить камінь на могилу коханого "Ум и дела твои бессмертны, но для чего пережила тебя любовь моя?", і помирає з пам'яттю про нього.
Всі помирають, от зараза, навіть Татьяна Юр'євна - лише Молчаліни вічні.
Присв'ячується їм. Прізвища підставте самі. Вибір безмежний.
https://www.youtube.com/watch?v=sPFkv2Ze3vs
прим
цур, я перша. Великий гонщик та волонтер Мочанов (що за схожість прізвищ? До чого б це?) говорить відкритим текстом:
- Волонтёры переживают, что будут не пускать неугодных волонтёров. Я не исключаю такой возможности. Но зачем быть неугодными?
https://www.youtube.com/watch?v=Jz1_pZtNCUc&feature=youtu.be
так і хочеться підставити молчалінське - да-с...
youtube.com
Горе от ума Олег Меньшиков, диалог Чацкого и Молчалина.
https://www.facebook.com/diana.makarova.37/posts/1947441091983249?__xts__[0]=68.ARAp3URBS6hsbMkFS16W6C5KBnDQfUxZs2eBhSdXZG8YIDvjmZsLffMKOHnI2NYQZiHCuHjVAh6h9qEWn07lyGBe3WhLlMT0FnZiTnqqhF5O11MLWM76Effm18-mipAgTCSkAgsorz_J1uKRxmkF7ZP3Cl7O3USUEQzDjXvfXc1EvGyTEC-lWg&__tn__=-UC-R
Реквізити Ф.О.Н.Ду Діани Макарової.
