ФОНД Діани Макарової: ПЕРЕГОВОРНИКИ
Aug. 21st, 2018 03:18 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
nazavzhdy posting in ![[community profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/community.png){kind=small}
lenta_uaПЕРЕГОВОРНИКИ
Учора були переговори військових з волонтерами щодо волонтерської акредитації. Нам представили вже четвертий документ злополучної Інструкції (зараз вона називається Тимчасовим порядком) і з упевненістю сказали, що:
- Ми зібрались тут з основною метою – умовити волонтерів прийняти проміжний документ.
- Що-що? – здивувались волонтери.
І далі були змушені пояснити військовим, що ми зібрались тут, аби у черговий раз довести військовим непотрібність такого папірця для системи, яка давно працює і без рознарядок, спущених зверху.
Переговори з армією – це завжди цікаво. Бо весело. Ось подивіться самі і зрозумійте, як воно.
Самий Головний Юрист, симпатяга і красунчик, затягнутий штабний офіцер, нарешті зміг піти назустріч нашим проханням і пояснити нам головне – якими МОТИВАМИ користувались військові, що розробили документ для волонтерської акредитації.
Мотиви були оголошені Самим Головним Юристом, прізвище не вказую, самі зрозумієте чому.
1. Шоп був порядок. Бо волонтери до цього працювали не в правовому полі, а зараз мусять якось юридично оформити стосунки з армією. Корочє – ми мусімо нарешті вийти заміж за армію.
2. Безпека. Наша, волонтерська. А раптом нас вб’ють? Корочє – бігали ми фронтом до цього, заміняли собою армійські підрозділи, ніхто не переживав, що оті міни гепнуть на наші бідові голови, а тут раптом розпереживалиь.
3. Відповідальність командирів. Це коли нас раптом вб’ють – то командир повинен бути захищеним від наїздів «А чого в тебе по позиціям вештаються пастаронні?»
Усе ясно, все досить зрозуміло навіть. Звичайно, ми пояснили високим штабним офіцерам, як це діло вдарить по волонтерству загалом, але тут я про інше.
Самий Головний Юрист вирішив добити нас прикладами і оголосив їх, ці «устрашающі» приклади.
- От був випадок на фронті. Вбили волонтера Ендрю. Вбили у сірій зоні. Що він там робив, для чого туди поліз без дозволу? А командиру Вєтру із-за цього були неприємності.
- Що-що? – спитали волонтери. – Ендрю був там офіційно, у складі мобільної групи, в присутності військових та СБУ. Ви цього не знали?
По обличчю Самого Головного Юриста стало зрозуміло, що він цього не те що не знав, а навіть не зрозумів, ПЕРЕД КИМ він виголосив цей спіч. Майже кожен з волонтерів, які сиділи перед ним, був знайомий з Ендрю і, як виявилось, були краще за Головного Юриста обізнаними з особливостями тієї справи. Та й Вєтру неприємності були зумовлені підозрами. То що, в нас комбриги вже непідсудні?
На це питання Головний Юрист вже не зміг відповісти.
Ладно, подумав Юрист і вирішив добити нас ще одним танцем:
- А от прецедент Марківа. От був на позиціях італійський журналіст Рокфеллєр… Рокелєр… - погляд у папірець. – О, Рокеллі! І його вбили. Тому що був без спросу. А наш хлопець тепер сидить за це в тюрмі.
- Що-що? – перепитали волонтери.
Хороші приклади наводить Самий Головний Юрист, чи не правда? Італійський журналіст Рокеллі, який зайшов на фронт з росіянами, з сепарської сторони, і заходив він теж через Росію – йде для нас устрашающім прикладом???
Та ви б ще згадали прецедент Мотороли чи Захарченка, пане УКРАЇНСЬКИЙ військовий.
Далі більше.
Ми заговорили про те, що волонтери давно вже не потикаються на передову, а хто виголосить таке бажання – командири самі їх не пустять. Крім тих волонтерів, які приїздять для роботи саме на передовій. Це одиниці. І йдуть вони туди у супроводі військових.
І тут вже нам стало цікаво – а як же щодо тих цивільних, які живуть у червоній зоні, практично на першій лінії? От коли їх вбивають, то як це? А коли вбивають тих, хто приїздить туди на гостину до родичів? – нещодавній випадок, коли сім’я не придумала нічого кращого як поїхати на дачу у селі на першій лінії. Приліт міни – і люди загинули.
І тут Самий Головний Юрист здивувався і навіть обурився:
- Ви хочете сказати, що на першій лінії фронту живуть люди? Звідки вони там?
… коли волонтери добряче відсміялись – дуже хотілось порадити офіцеру поїхати на фронт. Не в Краматорськ, а дійсно кудись у Пєскі, Новотошковку, Золоте, Гранітне, Водяне нарешті. У будь-яке з двох Водяних. І нарешті побачити на власні очі, як воно там діється. Можливо, хтось навіть познайомить пана Юриста з місцевими, які чотири роки плюс перебувають там, під вогнем, під мінами.
А взагалі було досить смішно.
Довгий переговорний стіл. Зо однією стороною військові, високі чини. За іншою – волонтери, абсолютно цивільні люди. І оці цивільні люди пояснюють військовим «на пальцях», як і що водиться на фронті.
Сторонньому спостерігачу було б дуже дивним це бачити у країні, де йде війна. З одного боку військові, які НЕ ЗНАЮТЬ фронта, з другого боку – цивільні, які знають там кожен камінчик і кожну обставину.
… і ці люди забороняють нам колупатись пальцем в носі? (С)
https://www.facebook.com/diana.makarova.37/posts/1920442128016479?__tn__=C-R
Реквізити Ф.О.Н.Ду Діани Макарової.
Учора були переговори військових з волонтерами щодо волонтерської акредитації. Нам представили вже четвертий документ злополучної Інструкції (зараз вона називається Тимчасовим порядком) і з упевненістю сказали, що:
- Ми зібрались тут з основною метою – умовити волонтерів прийняти проміжний документ.
- Що-що? – здивувались волонтери.
І далі були змушені пояснити військовим, що ми зібрались тут, аби у черговий раз довести військовим непотрібність такого папірця для системи, яка давно працює і без рознарядок, спущених зверху.
Переговори з армією – це завжди цікаво. Бо весело. Ось подивіться самі і зрозумійте, як воно.
Самий Головний Юрист, симпатяга і красунчик, затягнутий штабний офіцер, нарешті зміг піти назустріч нашим проханням і пояснити нам головне – якими МОТИВАМИ користувались військові, що розробили документ для волонтерської акредитації.
Мотиви були оголошені Самим Головним Юристом, прізвище не вказую, самі зрозумієте чому.
1. Шоп був порядок. Бо волонтери до цього працювали не в правовому полі, а зараз мусять якось юридично оформити стосунки з армією. Корочє – ми мусімо нарешті вийти заміж за армію.
2. Безпека. Наша, волонтерська. А раптом нас вб’ють? Корочє – бігали ми фронтом до цього, заміняли собою армійські підрозділи, ніхто не переживав, що оті міни гепнуть на наші бідові голови, а тут раптом розпереживалиь.
3. Відповідальність командирів. Це коли нас раптом вб’ють – то командир повинен бути захищеним від наїздів «А чого в тебе по позиціям вештаються пастаронні?»
Усе ясно, все досить зрозуміло навіть. Звичайно, ми пояснили високим штабним офіцерам, як це діло вдарить по волонтерству загалом, але тут я про інше.
Самий Головний Юрист вирішив добити нас прикладами і оголосив їх, ці «устрашающі» приклади.
- От був випадок на фронті. Вбили волонтера Ендрю. Вбили у сірій зоні. Що він там робив, для чого туди поліз без дозволу? А командиру Вєтру із-за цього були неприємності.
- Що-що? – спитали волонтери. – Ендрю був там офіційно, у складі мобільної групи, в присутності військових та СБУ. Ви цього не знали?
По обличчю Самого Головного Юриста стало зрозуміло, що він цього не те що не знав, а навіть не зрозумів, ПЕРЕД КИМ він виголосив цей спіч. Майже кожен з волонтерів, які сиділи перед ним, був знайомий з Ендрю і, як виявилось, були краще за Головного Юриста обізнаними з особливостями тієї справи. Та й Вєтру неприємності були зумовлені підозрами. То що, в нас комбриги вже непідсудні?
На це питання Головний Юрист вже не зміг відповісти.
Ладно, подумав Юрист і вирішив добити нас ще одним танцем:
- А от прецедент Марківа. От був на позиціях італійський журналіст Рокфеллєр… Рокелєр… - погляд у папірець. – О, Рокеллі! І його вбили. Тому що був без спросу. А наш хлопець тепер сидить за це в тюрмі.
- Що-що? – перепитали волонтери.
Хороші приклади наводить Самий Головний Юрист, чи не правда? Італійський журналіст Рокеллі, який зайшов на фронт з росіянами, з сепарської сторони, і заходив він теж через Росію – йде для нас устрашающім прикладом???
Та ви б ще згадали прецедент Мотороли чи Захарченка, пане УКРАЇНСЬКИЙ військовий.
Далі більше.
Ми заговорили про те, що волонтери давно вже не потикаються на передову, а хто виголосить таке бажання – командири самі їх не пустять. Крім тих волонтерів, які приїздять для роботи саме на передовій. Це одиниці. І йдуть вони туди у супроводі військових.
І тут вже нам стало цікаво – а як же щодо тих цивільних, які живуть у червоній зоні, практично на першій лінії? От коли їх вбивають, то як це? А коли вбивають тих, хто приїздить туди на гостину до родичів? – нещодавній випадок, коли сім’я не придумала нічого кращого як поїхати на дачу у селі на першій лінії. Приліт міни – і люди загинули.
І тут Самий Головний Юрист здивувався і навіть обурився:
- Ви хочете сказати, що на першій лінії фронту живуть люди? Звідки вони там?
… коли волонтери добряче відсміялись – дуже хотілось порадити офіцеру поїхати на фронт. Не в Краматорськ, а дійсно кудись у Пєскі, Новотошковку, Золоте, Гранітне, Водяне нарешті. У будь-яке з двох Водяних. І нарешті побачити на власні очі, як воно там діється. Можливо, хтось навіть познайомить пана Юриста з місцевими, які чотири роки плюс перебувають там, під вогнем, під мінами.
А взагалі було досить смішно.
Довгий переговорний стіл. Зо однією стороною військові, високі чини. За іншою – волонтери, абсолютно цивільні люди. І оці цивільні люди пояснюють військовим «на пальцях», як і що водиться на фронті.
Сторонньому спостерігачу було б дуже дивним це бачити у країні, де йде війна. З одного боку військові, які НЕ ЗНАЮТЬ фронта, з другого боку – цивільні, які знають там кожен камінчик і кожну обставину.
… і ці люди забороняють нам колупатись пальцем в носі? (С)
https://www.facebook.com/diana.makarova.37/posts/1920442128016479?__tn__=C-R
Реквізити Ф.О.Н.Ду Діани Макарової.
