lenta_ua

ЗАГАДКА

Що то так ніжно обіймає боєць?
Хто сказав - бараняча нога? Атставіть!
Це усього-навсього коробка передач на УАЗік. Довгоочікувана і жадана.
УАЗік штатний, так. Заявки робили, так. Ні, не отримали нічого, ні.
Ну, волонтери поки що вирішують проблеми, навіть з чудом Росавтопрома, що стоїть у штаті практично кожного українського підрозділу. Але ремонтувати їх важко, і ми розуміємо чому.
Таблєтки, буханки, УАЗіки - останнім часом таке враження, що на них йде мор, падуча, холєра і дифтерія, не кажучи вже про чуму. І ми знову ж таки розуміємо, чому. Бо ганяються ті УАЗіки фронтами у хвіст і гриву, і я взагалі дивуюсь, як вони ще живі.
(хоча це треба ще постаратись - вбити УАЗ, але чотири роки на фронтах доконають і не таку витривалість)

Ми розуміємо, бо й самі знаємо, яка халепа - дістати нормальну запчастину на УАЗ. Та й з начебто нормальними це завжди кіт у мішку.
Тому загадка моя полягає не в тому, що тримає у рках боєць і так ніжно до себе пригортає. І не в тому, коли зможе посунутись наша черга на запчастини самих лише УАЗів. І навіть не в тому, як би мені отут подякувати нашій Tetiana Yakovleva, яка завідує у нас забезпеченням УАЗів та Бузова Катерина, яка активно консультує нас по цьому забезпеченню:
- Ні, Діана, це не дорого. Так, Діана, воно так і коштує. Це тобі не наші Опелі та всяке барахло. Це тобі УАЗ, УАЗ не жарти.

А в тому, як ми усе це витримуємо.
УАЗи ми фронтові, люди.
І військові, і волонтери.

А служба забезпечення?
А тут лай не лай службу - а запчастин нема.
Але у цього окремо взятого підрозділу тепер є - тож вперед, наш черговий УАЗ!
... короче, ворушись давай.