lenta_ua

Чотири дні ми не знімаємо чорну стрічку з прапора, що на флагштоці перед Ф.О.Н.Д.ом.
Перші три дні - одна смерть щодня. Дві на фронті, третя - боєць помер у госпіталі від ран.
Один день - одна смерть.
У мене в стрічці про це раз-два-три згадали, та й усе.

Сьогодні траур - одразу три смерті на фронті.
Три смерті, три забраних життя в один день.
У мене в стрічці - горе і біда. Люди у гніві, люди у траурі, люди вимагають помсти.

Усе це зрозуміло. Масова смерть - це вже говорить про сильну ескалацію. Або про випадковість. Або про погану розвідку. Або...
Та про що це тільки не говорить.

Насправді так - масовість смертей вражає тил більше, ніж один день - одна смерть.
Але смерть - це завжди смерть.
У мене сьогодні якось немає особливого якогось трауру. Бо в мене він в останні дні щодня. Бо немає значення, три смерті за три дні чи три в один день. Бо це завжди - обірвані життя.
І я вдячна чорній стрічці на моєму прапорі. Вона вже стара - я почала її вивішувати давненько. Вона потріпана, скоро треба буде заміняти. Але вона й лише вона не дає мені забувати про смерть на фронті (звичайно, не рахуючи нашої постійної роботи для фронту)))
Ця смерть там майже кожен день, розумієте?
Тому я просто раджу вам - вивісіть прапор. Прогляньте ранком швиденько зведення з фронтів. Повісьте чорну стрічку, якщо прийшла смерть.
Це така дрібниця, але це так допомагає пам'ятати про них щодня - а не лише тоді, коли прийшла нагальна масова смерть.
Ну, і буде нагадувати перехожим. Здається, це важливо, авжеж?