ФОНД Діани Макарової: ВИТРИМКА

[nazavzhdy]

- Здравствуйте, Диана. Как у вас дела? А чем вы сейчас заняты?
- Занята.
- Что?
- Сейчас я занята. Прошу говорить коротко.
Якщо не внємлють – перериваю розмову.

Навчилась. Але ікла ростуть миттєво.
Втрачаю витримку, втрачаю.

- Я журналист. Нам нужна помощь по знакомству с юными волонтёрами. Мы делаем проект по всему миру. Вот примеры по странам СНГ. Вот Москва, вот Тула, вот Якутия.
- Я не смогу вас познакомить ни с кем из юных украинских волонтёров, которых знаю. Вы привели неудачные примеры. Я не могу позволить, чтобы мои знакомые волонтёры стояли в одном ряду с примерами из Москвы, Тулы, Якутии вплоть до Бурятии.
- Но мы проект неполитический.
- Сожалею. Зато мы проект политический. Да, и забывайте аббревиатуру СНГ. В нашей стране она звучит смешно и архаично.

О, не хвилюйтесь, клавіатура ціла, але пошкрябана миттєво відросшими кігтями.
Втрачаю витримку, втрачаю.

- А от скажи мені, дорогий мій, коли ти був на фронті, тобі допомагав волонтерський фонд Такий-то?
- Ні, жодного разу.
- А хто тобі допомагав, доки ти був на фронті, коли не секрет?
- Так ви ж! Лише ви.
- Моє ж ти, сонечко. Так приємно, що ти пам’ятаєш. Але скажи мені тоді, чому ти на своїй сторінці раптово дав рекламу оцього досить сумнівного волонтерського фонду Такого-то? І жодного. Повторюю, жодного разу не зробив репоста наших закликів про допомогу?
- Так я ж… вони ж… коли ж я був же ж… А тепер мені не хочеться про війну… А вона ж…
- Коротше.
- Відосік кльовий вони зробили, от і дав.
- Угу, відосік. А мізки? А елементарна, сцуко, вдячність в тебе є? А нічого, що ти пішов з війни, але ми там лишились, і ось зараз якраз шукаємо грошей для твоїх же хлопців? Для Васі й Пєті, які служили разом з тобою, з тобою воювали, і досі там? Для твоїх, блін, побратимів! Чи мені їх посилати з заявками до фонду Такого-то? Чи одразу до тебе?

О, ні, він вижив в тій розмові, але борозди від ратиць на підлозі під моїм столом лишились назавжди.
Втрачаю витримку, втрачаю.

- Диана, у нас нечего кушать! И нам нечем заплатить за квартиру.
- Чудово. Але ж роботу ви знайшли?
- А нет работы! Мы искали.
- То на які ж гроші ви живете?
- А на детские. Вот на моего малого детские как придут, так и живём.
- Ага. Тобто, одна дитина годує трьох дорослих, здорових дівуль? Тобто, жодна з вас не потрудилась знайти роботу хоча б посудомийки, прибиральниці, якщо нічого більше там нема? То ми усією країною і волонтерством вас ростили, аби виростити іждівенців? Ви знаєте таке слово?
- Ми знаааааем…
- Отже, так. Ви не отримаєте від нас жодної допомоги, поки принаймні дві дівулі з вас не знайдуть собі роботу. Ясно?
- Ясно.

Знайшли роботу. Але у мене й досі на боках попруги – так люто шмагала я себе відрослим враз хвостом. Так шалено хльостав хвіст, аж ледь не відірвалась кокетлива китиця на кінчику.
Втрачаю витримку, втрачаю.

- Диана, у нас же ребёнок инвалид, вы знаете. Так у неё ухудшение. И надо срочно делать дообследование. Вы не могли бы нам выслать денег на анализы?
- Нет. Но я договорилась в хорошей клинике, вас там ждут на госпитализацию. В принципе, это лучшая в Украине клиника. И все нужные анализы и обследования ребёнку сделают бесплатно. Маму госпитализируют вместе с ребёнком.
- Ой… Так это ж мне придётся к ним ездить, возить харчи. А это ж сколько денег на разъезды уйдёт? Нет, нам бы денег выслать.
- Деньги не высылаем. До свидания.

Кепка тихенько їде вгору, піднята зрослими враз ріжками. І ріжки наче нічого, цілком симпатичні – але втрачаю витримку, втрачаю.

- Ви можете вислати нам тактичні окуляри і два тепловізори? Бажано Арчери.
- Ні. З тепловізорами вам потрібно звернутись до фонду Такого-то. Тактичні окуляри ми не закуповуємо.
- А що ви закуповуєте? Що у вас є?
- Ми не закуповуємо продукти, форму, білизну, взуття. А після питання «а що у вас є?» в нас взагалі відпадає охота до співпраці.
- Чому?
- Тому що це запитання до магазину. А ми не магазин.

О, вони так і не придумали, що б їм попросити у волонтерів. Але моя собака ледь не втратила свідомість, коли я задумливо левітувала до стелі і зробила пару десятків кол по периметру кімнати – а потім вилетіла у двір і довго сиділа на гілці найвищого дерева, люто деручи кору ратицями, листя кігтями, збиваючи хвостом суцвіття, пробиваючи два акуратних дупла ріжками.
Втрачаю витримку. ВТРАЧАЮ!!!

… а може, ну її, ту витримку?
Ця іпостась здорово економить час, фільтруючи претендентів на спілкування.
(і облизнула криваві ікла роздвоєним язиком).
https://www.facebook.com/diana.makarova.37/posts/1830828050311221

Реквізити Ф.О.Н.Ду Діани Макарової.