lenta_ua

... "внаслідок нападу, який стався близько опівночі у Львові, 24-річний мешканець Закарпатської області отримав смертельні ножові поранення. Ще четверо осіб ‑ 10-річний хлопчик, двоє 19-річних юнаків і 30-річна жінка ‑ отримали тілесні ушкодження."
https://novynarnia.com/2018/06/24/napad-na-tabir-romiv-u-lvovi-politsiya-zatrimala-organizatora-porushila-spravu-za-vbivstvo/

Це було справою часу.
Ця смерть мусила статись – більш того, до неї суспільство вели, спеціально і навіть не досить обережно.
Слова були марними. Після полеміки з досить недурними, ба навіть дуже розумними людьми, після того як я почула від тонкої, інтелігентної, вихованої жінки, єврейки, здається:
- Я не шовіністка, але цей злочинний елемент треба розганяти! – я зрозуміла, що усі слова будуть марними.
І далі з жахом спостерігала за тим, у що перетворюється зазвичай толерантне українське суспільство, лишень коли заходить розмова про ромів.

І я не хочі далі нічого писати. Слова тут дійсно будуть марними. Скажу лише – людоньки фейсбуку. Оцими розгонами ромських таборів під Києвом вас лише прощупували. Вам подавали це – схаваєте?
Ви хавали й облизувались.
Ви аплодували.
Ми марно нагадували вам, що нацисти, увійшовши до Києва, не одразу почали розстрілювати євреїв. На таке масове знищення ще треба було зважитись.
Але два ромських табори вони розстріляли у перші дні окупації, одразу й за замовчуванням.
Циган, психіатричних хворих, гомосексуалів нацисти знищували одразу й за замовчуванням – як сміття, від якого треба очистити майбутнє суспільство.

Я вітаю вас, українці, росіяни, євреї і просто громадяни України. Ті громадяни, які з захопленням та вдячністю зустріли звістку про розгін ромських таборів – тоді, навесні, під час розгону та спалення таборів ви аплодували заодно й нацистам сорокових років двадцятого сторіччя.
Коли керівники цих чи то радикальних правих, чи то нацдружин, чи – скажемо чесно – тітушок на зарплатні побачили, що ви усе це хаваєте з вдячністю, була дана відмашка на смерть.

Я вітаю тебе, Ромо, один з найкращих активістів, хто виріс з волонтерських мас. Але ця смерть молодого цигана тепер на тобі теж.
Я вітаю вас, моя френдесо, жінка, яку я безмежно поважаю і люблю – Людмила, ви підштовхнули смерть людини. Так, людини, уявляєте? Ви можете не повірити, але роми теж люди. І на вас, Людмило, зараз кров з ножових поранень тієї матері, яка кидалась захистити свою дитину.
Я вітаю й тебе, мій друже Дмитре. Ти затято боровся проти циган. На твоїх руках зараз кров з порізів тієї десятирічної дитини, яку різали ножами просто задля того, аби різати.

цікаво читати й слухати, як педалюється тема «НЕВІДОМІ напали на табір ромів»
«НЕВІДОМІ молодики спалили табір»
Відомі. Це ви, ті, хто схвалював спалення таборів.
Це оті журналісти, на яких завжди спираються нацдружини: «Розгін табору почали на прохання журналістів»
Це фейсбукери – усі, хто з полегшенням зітхав:
- Слава Богу, очистили від зарази.
Це гівно, яке вважає себе волонтером – див. скріншот у коментах.

Але ж біда не в цьому. Одне гівно на тисячі фейсбукерів – ви скажете?
Та ні. Біда у тому, що імен цих гівен надто багато. Коли відбувались розгони й спалення ромських таборів під Києвом, до фейсбуку страшно було заходити – можна було оглохнути від аплодисментів.
Кому ви аплодували?
Кукловодам, які осмислено вели українське суспільство до такого світового позорища?
Тим, хто осмислено, спираючись на ваш захват, підрубував симпатію світу до України?
чи нацистам сорокових років двадцятого сторіччя?

Тепер вас спробували на смерть. Ану, схаваєте?
Хавайте.

… тільки не захлиніться кров’ю.

https://www.youtube.com/watch?v=8z2gXt0d1mg

фото взято з сайту https://novynarnia.com/2018/06/24/napad-na-tabir-romiv-u-lvovi-politsiya-zatrimala-organizatora-porushila-spravu-za-vbivstvo/