lenta_ua

Будь-який випадок - це досвід.
З триденного бану я винесла такий досвід:

1. Діану забанили за плакати Єрмоленко! Ми чекаємо допомоги й поради від вас, куди і що писати, до кого стукати.
Найпоширеніші коменти:
- Так куди писати?
- Ви дайте текст, ми відрепостимо.
- Скажіть, що робити? І ми зробимо.

Висновок - "Спасєніє утопающіх - дєло рук саміх утопающіх"
Висновок - Будь-яка масова ініціативність є добре спланованою й зрежисованою акцією однієї людини чи групи. Не буде режисерства - не буде масової ініціативності.

2. З баном месенджер просто вибухнув повідомленнями:
- А вас забанили?
- А чому ви мовчите? Напишіть відповідь.
- У нас заявка! Вона термінова!
- У нас тут концерт, Терміново дайте відповідь, на вас чекати чи як?

Спеціально для усіх вопрошающіх пишемо спеціальний пост, де просто капслоком нагадуємо: "Діана вас читає, АЛЕ ВІДПОВІСТИ НЕ МОЖЕ. Дзвоніть за телефоном №...."
Після цього месенджер дає новий вибух:
- А коли ви дасте мені відповідь? Я до вас пишу, пишу...
- Так ви йдете на концерт чи ні??? Що, важко написати?
- Так ви звернете увагу на мого листа? Ви так і не відповіли.
- А вас забанили, да? Ви тому не можете відповісти? Дааа?

Тут йде згадка.
Колись я написала віш-ліст до Дня народження. Останній пункт звучав так:
- І якщо ви мені подаруєте просто якусь кімнатну квітку, я буду рада. Я буду рада будь-якій квітці, КРІМ СЕНПОЛІЙ. Сенполії у мене гинуть. Ну, не люблять мене сенполії. Тому дуже вас прошу не дарувати мені фіалку, вона ж сенполія.

На День народження майже усі принесли сенполії.

Висновок - люди запам'ятовують лише одне останнє слово. Полярність цього слова не запам'ятовують.

3. Серед нас усіх лише Павло Абрамов вміє писати ділові листи англійською мовою. І ось він, засукавши рукава, сідає до клавіатури.
- Паша, ти пишеш в Сапорт? - питаю я.
- В сапорт, сапорт. - відмахується Паша.
- А що ти пишеш? - не вгамовуюсь я.
- Я пишу до сапорту, аби вас забанили ще на тиждень. - нарешті відповідає Паша.
- За що ти так зі мною, Паша?
- За плов. Дуже смачний плов.

Ну, так. До плову був ще й салат. Санді каже:
- Йшла за пловом, думаю, от би ще й салат був. Дивлюсь, а ось і салат. Саме такий, як я хотіла. Ура, мама повернулась!

Висновок - робота роботою, але й на кухні час від часу треба бувати. Тижмама. Тижбабка. Тижнелишеволонтер.

За цим жартом, сподіваюсь, не загубиться моя вдячність усім, хто турбувався. Знаючи вже зовсім точно, що запам'ятовується останнє слово - кажу це слово з усією щирістю.

Дякую вам, люди.