Діана Макарова: Але чомусь вчора-сьогодні я усе думаю про цю теорію.

[nazavzhdy]

У кожного з фронтових таке буває - гинуть друзі. Друзі отримують поранення. Цих звісток раптом стає чимдалі більше. Починає здаватись, що те, що відбувається, оточує тебе щільним колом, і коло звужується.
Не знаю, як у вас - ми ж називаємо такі періоди "Лягає близько"
Старі, досвідчені, кажуть, що в такі періоди поберегтись би. Що це означає - ти використав запас везіння. Близько кладеться вже, дуже близько. Ось-ось поцілить в тебе. Фізично принаймні - про душу я вже не говорю. Де буде та душа, коли лягає настільки близько? Коли ідуть друзі - хто в госпіталі, а хто й навіки...

... я колись сказала про це Дреду. Він сильно замислився. І потім видав теорію:
- Понимаете, Ледички... - сказав Дред.
Так мене називає лише він. :)
- Понимаете... Это просто. Вы ж сами выбираете, кому помогать, правда? А в любом военном подразделении на общение с волонтёрами выделяют самых бойких, самых... ну, нахальных, что ли. В хорошем смысле. Таких, лидеров групп. А как вы думаете, где будут эти лидеры в бою? Да как обычно, впереди. Вот они и ложатся. Вот вокруг вас и становится пусто. Кто убит, кто ранен.

Ну, ця теорія дуже відносна. Мабуть, вона не витримає жодної критики. Бо це війна - а на війні всяко буває. Нема точного алгоритму у війни.
Але чомусь вчора-сьогодні я усе думаю про цю теорію.
Та й час від часу я про неї думаю.

Може, тому що надто багато гине перших? Тих, що прийшли з самого початку і залишались досі...

https://www.facebook.com/diana.makarova.37/posts/1787190951341598

Реквізити Ф.О.Н.Ду Діани Макарової.