![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
nazavzhdy posting in ![[community profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/community.png){kind=small}
lenta_uaНасправді це феномен, і він завжди вражає гостей країни.
Насправді це не лише сьогодні, це завжди. Бо дуже мало країн, де б повсякденним одягом був національний – а в нас так. Оці вишиті сорочки, які сьогодні вдягає маса народу – вони ж не лежать у шафах, чекаючи виходу одного дня. Їх вдягають не лише сьогодні.
Моя доня носить плахту і вишиванку з кросівками і виглядає абсолютно сучасно. У мене п’ять різних вишитих сорочок, я дуже люблю вдягати вишиванку з джинсами. Звичайно, серед них нема аутентичних, вони усі досить дешеві, скоріше мотиви, аніж справжня вишивка. Справжню я куплю собі по війні, але вони усе одно класні.
Мій тато, скільки його пам’ятаю – мав купу вишиванок. Він їх заношував, мама купувала інші. А це був махровий совок за часом, між іншим. І мій тато був не одним таким диваком - вишита сорочка на чоловіку це було нормою.
Моя мама заповідала поховати її у вишитій сукні.
І це Дніпропетровщина, це Запоріжанщина.
Мені від свекрухи дісталось у спадщину багато вишитих полотен – а це Донеччина.
У нас забрали нашу незалежність, у нас забирали релігію. Історію в нас відібрали дуже рішуче, досі збираємо по крихтам.
У нас не змогли забрати дві речі – нашу пам’ять і наш одяг.
Я не люблю, коли всі, разом, в єдиному пориві, урааааа. У мене тоді включається протестний нонконформіст.
Але цей день я люблю.
Ба так, як сьогодні – не лише сьогодні. Бо ми це носимо і повсякденно, і на свята, і цілий рік.
І це найкращий з українських флешмобів – якщо це можна назвати флешмобом. А можна просто пам’яттю.
https://www.facebook.com/diana.makarova.37/posts/1781904868536873
Реквізити Ф.О.Н.Ду Діани Макарової.
Насправді це не лише сьогодні, це завжди. Бо дуже мало країн, де б повсякденним одягом був національний – а в нас так. Оці вишиті сорочки, які сьогодні вдягає маса народу – вони ж не лежать у шафах, чекаючи виходу одного дня. Їх вдягають не лише сьогодні.
Моя доня носить плахту і вишиванку з кросівками і виглядає абсолютно сучасно. У мене п’ять різних вишитих сорочок, я дуже люблю вдягати вишиванку з джинсами. Звичайно, серед них нема аутентичних, вони усі досить дешеві, скоріше мотиви, аніж справжня вишивка. Справжню я куплю собі по війні, але вони усе одно класні.
Мій тато, скільки його пам’ятаю – мав купу вишиванок. Він їх заношував, мама купувала інші. А це був махровий совок за часом, між іншим. І мій тато був не одним таким диваком - вишита сорочка на чоловіку це було нормою.
Моя мама заповідала поховати її у вишитій сукні.
І це Дніпропетровщина, це Запоріжанщина.
Мені від свекрухи дісталось у спадщину багато вишитих полотен – а це Донеччина.
У нас забрали нашу незалежність, у нас забирали релігію. Історію в нас відібрали дуже рішуче, досі збираємо по крихтам.
У нас не змогли забрати дві речі – нашу пам’ять і наш одяг.
Я не люблю, коли всі, разом, в єдиному пориві, урааааа. У мене тоді включається протестний нонконформіст.
Але цей день я люблю.
Ба так, як сьогодні – не лише сьогодні. Бо ми це носимо і повсякденно, і на свята, і цілий рік.
І це найкращий з українських флешмобів – якщо це можна назвати флешмобом. А можна просто пам’яттю.
https://www.facebook.com/diana.makarova.37/posts/1781904868536873
Реквізити Ф.О.Н.Ду Діани Макарової.
