ФОНД Діани Макарової: І ось що б я хотіла ще сказати...

[nazavzhdy]

І ось що б я хотіла ще сказати...

Ми купуємо корисні речі для фронту, ми вкладаємось в ремонти, ми отримуємо щось в подарунок від вас - для фронту.
Потім ми надаємо звіти. Усе, що ми вкладуємо, ми мусімо показати вам. І найбільшим страхом для нас буде той, коли нам скажуть:
- А оце, про що ви звітуєте, ви закупили надто дорого. Можна знайти дешевше.
Бо економія, економія, ще більше економії - впаяний цей девіз у наші дії так глибоко, що, навіть стоячи на касі у супермаркеті, ми будемо торгуватись шалено, ̶д̶о̶к̶и̶ ̶н̶а̶с̶ ̶н̶е̶ ̶в̶и̶в̶е̶д̶е̶ ̶о̶х̶о̶р̶о̶н̶а̶ доки не згадаємо, що в супермаркеті торгуватись якось і не теє... не прийнято.

Треба визнати, що зауваження щодо надто високих закупочних цін ми майже не отримуємо. Власне, їх було усього два.
Одного разу нам зателефонували і сказали:
- А оцю бензопилку ви купили на триста гривень дорожче, ніж могли б. І шини та ланцюги до неї хто ж закуповує у Епіцентрі? У інтернеті замовити було б дешевше.
- Так. - згодилась я. - І ви чудово знаєте, що зазвичай ми закуповуємо бензопилки зі знижкою та замовляємо шини й ланцюги в інтернеті. А оця сама бензопилка була закуплена безпосередньо під час рейсу. У маріупольському Епіцентрі. Бо горіла позиція, і в нас було лише півтори години на те, щоб знайти й купити ту бензопилку та передати її на позицію. Дерева треба було терміново валити, аби вогонь не перекинувся далі, розумієте?
- А, тоді інша річ. - відповіли нам. - Форсмажор є форсмажор. Тоді вибачайте.

За другим разом до нас зателефонували і сказали:
- А оцей кардан ви відремонтували надто дорого. Можна було б дешевше.
- Так. - відповів Павло Абрамов. - Ми розуміємо. Але з цим карданом нам трохи підсунули свиню, і в результаті ̶м̶и̶ ̶л̶о̶х̶а̶н̶у̶л̶и̶с̶ь̶ ми мусіли зробити з двох карданів один. Тому так і обійшлось. Не те щоб ми цим пишались, але коли замовляєш запчастини на відстані, пересилкою, то свиню ні-ні та й підсунуть.
- Ми збалансували на іншому. - уточнила я. - Нам знизили ціну на роботи в одному СТО, а в іншому взагалі за роботу грошей не взяли. То ж з заданих фінансових границь ми не вибились.
- Тоді вибачайте. - відповіли нам.

У мене питання - люди, а чому ви вибачаєтесь?
Ваші зауваження слушні й правильні. І ви повинні нам їх робити, ці зауваження.
Ви повинні робити подібні зауваження усім волонтерам, які висвітлюють свої закупки у мережі - тобто, там, де й збирають гроші.
Ви повинні задавати питання:
- Дорогий волонтере, а ось ти показав нам фото тих речей, що передав на фронт. А де фото чеків на ці покупки? Де звіт по цінам?
Ви просто повинні разом з волонтерами рахувати народні гроші і битись за кожну копійчину, витрачену якось не прозоро. Чому?
Тю, та це ж елементарно. Бо це народні гроші.

... а тільки про що я?
Лише дещиця волонтерських організацій має чіткі й прозорі фінансові звіти. Лише кілька їх таких - з сотень чи навіть тисяч. А переважна більшість вважає звітом звичайні фотографії:
"ось ми передаємо на фронт коробки з чимось..."
"ось ми разом із хлопцями на фоні танку..."
"ось ми вистроїли підрозділ, і в кожного бійця в руках пєчєнька... а, ось ще шоколадка..."

І при усій моїй любові та повазі до волонтерського братства - а я дійсно люблю цих шалених людей і пишаюсь тим, що належу до тої когорти - мушу вкотре сказати:
- Людоньки, а так не можна.
- А як? - скажуть мені змучені волонтери. - А що, виправдовуватись перед кожним, хто посміє робити тобі зауваження?
- Ага. - відповідаю я. - І не виправдовуватись, а пояснювати. Кожному, хто напише або зателефонує, ага. Бо кожен з цих людей може бути фінансовим фундатором вашої волонтерської організації. Отже, має право задати подібне питання.

Ну-ка, хто скаже, що я неправа?
:)

https://www.facebook.com/diana.makarova.37/posts/1763199127074114

Реквізити Ф.О.Н.Ду Діани Макарової.