lenta_ua

... хлорофітуми.
Вони ж як трава - плодяться і розмножуються.
Вони ж неначе з роси й води - власне, так і є.
Я ж їх у горщики, у горщики - я ж не викину створіння. Воно ж Боже, у нього ж коріння. Воно ж жити хоче. О, ні. З живим так не можна.
А воно мені нових дєток. А воно на мене як нападе!

... зазвичай я даю такі пости восени. а з війною й зовсім припинила давати.
Поможитє, люді добриє, заберіть рослинки.
А тут до осені тягнути неможливо. Ось вам хлорофітуми. Ось вам дитинчата. Ось сніп. Сноп. Снурре.
Саджайте на здоров'ячко. Можна у горщики. Можна на клумбу, коли розтане сніг. До вересня вони там будуть буяти - атоді прошу все ж у горщики і в хату. Не кидайте білось на вулиці, це умова.

Дарую. Уклінно дякую тим, хто їх полюбить. Шукаю хороші руки.
А на осінь ще поспіють.
Якщо цього снопика мало - я ще наріжу. До речі - зараз дуже модно декорувати дім домашніми квітами однієї породи, одного віку. Дім, декорований хлорофітумами - непоганий варіант. А з пари-трійки оцих кущиків у вас за кілька місяців такий кущ виросте - я ж кажу, трава травою. Грунт, вода, сяке-таке освітлення (краще розсіяного сонця дати) і ваша любов - ось усе, що йому треба.