А поки ми тут копія ламаєм в інтернеті (ми, тилова частина Ф.О.Н.Д.у - схлипнула) - Павло Абрамов тим часом упевнено і спокійно тримає руки на штурвалі, невпинно дивиться вперед...
... ой, звиняйте, збилась на пафос. Наслідки досліджень побутового графоманства. Ще раз перепрошую. Почну спочатку.
Так от. Павло Абрамов там, на фронті. І робить важливу справу. А що ж це за справа?
А ось вона! див. фото.
Нарешті доставлена машина, куплена вами - так-так, саме вами - для славних десантів, не скажемо якої бригади.
Чверть суми доклали і самі хлопці. Ми навіть не питали, звідки ті гроші. Ми надто добре знаємо, що нема зараз підрозділу на фронті, в якому б не діяла отака спільна каса.
Погано це?
Вкрай погано. Гроші, які виплачуються фронтовикам, повинні йти у сім'ї тих же фронтовиків. А не на латання дірок у забезпеченні. Але вже як є.
Вважаю, що в машину вклались також і ті, хто допоміг нам її купити - Дмитро, Тимофій. І кожного не можу відмітити, отака біда.
Вважаю, що сильно вклався у покупку цієї машини і Влад, той, що продав нам її. Бо Влад добре знав, куди йде ця машина і збив ціну за неї аж до "у таке неможливо повірити, треба брати!" І Влада я теж не можу відмітити у цьому пості.
Міша, дембель, воїн Нацгвардії, теж вкладався в цю машину - і його я теж не можу відмітити, ну, що ти скажеш.
В покупку машини для десантників вклались також:
- один боєць Нацгвардії
- один офіцер ЗСУ
Вони летіли за надцять сотень кілометрів, аби разом з Павлом Абрамовим оглянути машину і разом прийняти рішення - купуємо чи не купуємо. І ви не повірите - цих хлопців я не можу відмітити у пості.
Чому?
Бо вони не хочуть. Бо для них це звичайнісінька подія - допомогти в покупці, збити виставлену тобою ж ціну.
Бо це дивує, схоже, лише мене - коли я бачу, як така кількість людей, така кількість військових з різних підрозділів та родів військ кидають власні справи, аби допомогти в покупці автомобіля для десантників, яких вони не знають. Яких вони і в очі не бачили.
Що це? Військове братство?
Розуміння, що так треба, та й по всьому?
Не треба шукати пояснень. Скажімо так - це красиво. І крапка.
... а тим часом Павло Абрамов здає автомобіль в екплуатацію. І я з нетерпінням чекаю на відгуки. Ну, попередньо наче бійці та командири задоволені. А там подивимось.
Працюй, машино!
Тепер ти не аби що грузове. Тепер ти фронтовий автомобіль. А це високе звання, не підведи нас.
Тебе чекає нелегке життя - але ти вже в хороших руках. де-де, а там будуть про тебе дбати.
Ми з цими хлопцями працюємо з чотирнадцятого року, то ж знаємо те достеменно.
І нехай бережуть тебе усі боги фронту.


https://www.facebook.com/diana.makarova.37/posts/1731214213605939
Реквізити Ф.О.Н.Ду Діани Макарової.
... ой, звиняйте, збилась на пафос. Наслідки досліджень побутового графоманства. Ще раз перепрошую. Почну спочатку.
Так от. Павло Абрамов там, на фронті. І робить важливу справу. А що ж це за справа?
А ось вона! див. фото.
Нарешті доставлена машина, куплена вами - так-так, саме вами - для славних десантів, не скажемо якої бригади.
Чверть суми доклали і самі хлопці. Ми навіть не питали, звідки ті гроші. Ми надто добре знаємо, що нема зараз підрозділу на фронті, в якому б не діяла отака спільна каса.
Погано це?
Вкрай погано. Гроші, які виплачуються фронтовикам, повинні йти у сім'ї тих же фронтовиків. А не на латання дірок у забезпеченні. Але вже як є.
Вважаю, що в машину вклались також і ті, хто допоміг нам її купити - Дмитро, Тимофій. І кожного не можу відмітити, отака біда.
Вважаю, що сильно вклався у покупку цієї машини і Влад, той, що продав нам її. Бо Влад добре знав, куди йде ця машина і збив ціну за неї аж до "у таке неможливо повірити, треба брати!" І Влада я теж не можу відмітити у цьому пості.
Міша, дембель, воїн Нацгвардії, теж вкладався в цю машину - і його я теж не можу відмітити, ну, що ти скажеш.
В покупку машини для десантників вклались також:
- один боєць Нацгвардії
- один офіцер ЗСУ
Вони летіли за надцять сотень кілометрів, аби разом з Павлом Абрамовим оглянути машину і разом прийняти рішення - купуємо чи не купуємо. І ви не повірите - цих хлопців я не можу відмітити у пості.
Чому?
Бо вони не хочуть. Бо для них це звичайнісінька подія - допомогти в покупці, збити виставлену тобою ж ціну.
Бо це дивує, схоже, лише мене - коли я бачу, як така кількість людей, така кількість військових з різних підрозділів та родів військ кидають власні справи, аби допомогти в покупці автомобіля для десантників, яких вони не знають. Яких вони і в очі не бачили.
Що це? Військове братство?
Розуміння, що так треба, та й по всьому?
Не треба шукати пояснень. Скажімо так - це красиво. І крапка.
... а тим часом Павло Абрамов здає автомобіль в екплуатацію. І я з нетерпінням чекаю на відгуки. Ну, попередньо наче бійці та командири задоволені. А там подивимось.
Працюй, машино!
Тепер ти не аби що грузове. Тепер ти фронтовий автомобіль. А це високе звання, не підведи нас.
Тебе чекає нелегке життя - але ти вже в хороших руках. де-де, а там будуть про тебе дбати.
Ми з цими хлопцями працюємо з чотирнадцятого року, то ж знаємо те достеменно.
І нехай бережуть тебе усі боги фронту.


https://www.facebook.com/diana.makarova.37/posts/1731214213605939
Реквізити Ф.О.Н.Ду Діани Макарової.