lenta_ua

40 - був шок. Мене попереджали, а я не вірила, все стрибала.
Аж раптом прокинулась, відмітила, що на годиннику хвилина у хвилину той час, коли я народилась, 9:30 - я в День народження чомусь завжди прокидаюсь саме в такий час, хвилина до хвилини.
Ну, встала з ліжка, побігла до кави, смикнула цигарку, вийшла покурити - аж раптом навалилось.
Ох, мене корчило, плющило і ковбасило...
Цілих хвилин п'ять.
"А не збрехали" - подумала я
"Аж он він, отой шок..."
"Так вот ти какой, сєвєрний олєнь..." - тіснились, бігли, панікували думки. А потім відпустило.

Це було п'ятнадцять років тому. І з того часу все о'кей. Жодного шоку.

55 - це не страшно. Це прекрасно, я вам скажу. А жінкам скажу особливо - 55 це краще, що може з вами статись. О, це прикольний вік. У нього стільки неочікуваних сюрпризів - але ти вже можеш тими сюрпризами керувати. І ти сама собі вже не завдаси сюрпризів, бо ти вже з собою зжилась, змирилась, порозумілась.

55 - це просто. Це як дві п'ятірочки. Одна за твір, друга за грамотність. За п'ятибальною системою, прошу зважати!

І усім вам бажаю перенести той перший шок сорокового року, і далі йти по життю, бігти, стрибати, часом летіти - тільки обережно.

Ну? - за дві п'ятірки! (за п'ятибальною, прошу зважати!) За твір і за грамотність!
(і нємєдлєнно випіл!)