lenta_ua

- Ой, милочка, вы знаете, на вокзале милиция человека убила!
- Так то ж бомж. Бомжа можно.
(епіграф)

епіграф тут як відповідь на щасливі пости:
- Ура, у Києві нарешті розігнали бомжатник!
Ну, не знаю, що там з бомжатником. Пам'ятаю, наші палатки чотири роки тому теж так називали.

подвійні стандарти крокують країною:
- Вони мені не подобаються. Тому нехай їх б'ють.
- Я не з ними, тому нехай розганяють.
- Нас теж били мєнти? Ну, ви порівняли. Наш Майдан і цю жменьку маргіналів. Цих били за діло. А нас-то за що???

іноді здається, що країна потроху з'їхала з глузду.
Ні. Країна цього видовища крові посеред крові просто не помітила. Це ми тут у фейсбуку копія ламаємо.
Країна вміє елегантно не помічати ані протестів ані воєн. Начебто не помічати. Насправді все вона, країна, бачить. І все мотає на вус. На свій старий, сивий, козацький вус - навіть якщо ця країна трохи матріархатна, як наша.
Країна вміє поступово накопичувати оці картинки залитих кров'ю сивих голів, фарбованих голів, лисих голів. Потім країна вибухає.

- Коли вибухне ця країна, Господь з тобою, коли подвійні стандарти крокують країною - ура, їх розігнали, вони погані, бо я не з ними. Їх били й правильно робили, бо особисто мені вони несимпатичні.

Тут таке діло. Подвійні стандарти крокували планетою завжди, не лише ми зараз об них спіткнулись. Подвійні - це коли одним можна, іншим не можна те ж саме. Коли одних карають, іншим те ж саме дозволяють. Це просто. Але це небезпечно. Бо життя - це така штука. Ти можеш ненароком опинитись якраз у тому таборі, кому не можна. Кого карають. Отоді ти й відчуєш на собі подвійні стандарти. Прямо на голові чи там спині, дай Боже, щоб живим лишився.

Коли людству набридло бити шишки об подвійні стандарти, людство замислилось.
А тоді взяло й придумало поняття. Яке мало раз і назавжди розставити все по поличкам, яке мусіло регулювати усі стандарти, яке було б непорушним, яке варто забити на скрижалі і передати прийдешнім поколінням.
Сказано - зроблено. Поняття є, лишилось написати базове зведення таких понять.

Так у людства з'явився ЗАКОН.
Можливо, він з'явився вперше на горі Синай.
(див. картина 2)
А може, ще раніше, у печері, одразу після того як вождь племені Упца-Мумца Гррр-кках, огорнутий у мамонтову шкуру, порадився з жрецем Хуггі-Вуггі і виголосив першу свою промову про неможливість забивати оленя, доки не буде з'їдено попереднього. І тут же повелів юному художнику Плям-чам-чам описати цей закон, вже як вийде. ну, літер у художника ще не було, то ж взяв він руду глину і записав (див. картина 1)
І бачить Бог, і Аллах відає, і Будда спостерігає, як з тих пір потерпав Закон. Скільки в нього заносилось додатків та поправок!
Тобто, нема нічого твердішого, але і пластичнішого, ніж Закон.
Старий козак, крутнувши сивого вуса, одразу після того як в нього відібрали сім мішків гречаної вовни і пару воликів на користь козацької старшини, здійняв очі догори, перехрестився і вивів формулу:
- А бач, Боже, закон же твій як дишло. Куди повернеш, туди й вийшло.

А люди вже потім продовжили і ізгалялись в словотворчості про Закон:
Де закони виповняють, там усі праві бувають.
Дурням закон не писаний.
Закон — не огонь: водою не заллєш. Закону грошима не зламаєш.
Закон — не ціпок: через коліно не поламаєш.
Закон города держить.Города — державу.
Закон для громади, що віжки для коня.
Закон і горе, що гора та море.
Закон, як павутина: жміль проскочить, а муха заплутається.
Закони добрі, та судді лихі.
Закони назад не пишуться.
Звичай — другий закон.

і ми людей чудово розуміємо. Бо тема про Закон нескінченна, бо вона як дишло. куди повернеш - ну, ви поняли...
Тобто, з законами капець як тяжко розібратись. Але тут є один секрет. Дарую.
Кожен закон читається набагато простіше, якщо прикласти його до себе. Чи хочеш ти, щоб так було з тобою? Чи певен ти, що з тобою такого не станеться?
Тобто, коли менти розганяють табір несимпатичних тобі людей, луплячи їх кийками - чи певен ти, що коли ти вийдеш з протестом, ті кийки тебе оминуть?
З протестом, право на який тобі дарує - хто? Правильно - Закон.

я це чомусь добре розумію.
Я бачу в стрічці людей, які це теж розуміють. І таких чимало.
Можливо, це тому що велика кількість людей все ж звикла зважувати причину й наслідок.

А тепер давайте уявимо гіпотетичну ситуацію.
На Майдан вийшли привєржєнци Януковича. Поводять себе несепаратично - тобто, до відділень областей не закликають. Отже, Коституцію не порушують. Сидять собі в палатках і просто вимагають повернути правління Януковича з усім його кабінетом і Азіровим в голові колони.
Люди ходять повз те й плюються. Люди дивуються - і де в людей мізки? Я теж пробігаю Майданом і глузливо кривлю губи. Повилазили, мастодонти. Порозсідались тут, мамонти. Януковича їм подавай. Тьху!
Але Закону вони не порушують. Що ж, вони мають право на протест, навіть такий недолугий та клінічний.

І тут на них виставляють цілу купу Беркутівців, ті починають бити та возюкати бруківкою цих недолугих. Побитих людей везуть до лікарень, палатки палять.

І знаєте що?
Я перша виступлю з протестом проти дій ментів та дій влади проти цих людей. Я перша встану проти побиття людей ментами.
Чому?
Тому що Закон мусить бути для всіх один. І ті, що не порушують Закон - не дають права владі порушувати Закон проти них.
Отже, я, старезна майданівка, та, що ненавиділа режим Януковича усім своїм шаленим темпераментом та боролась проти нього, я, яка вважає, що саме той правлячий кабінет привів нас до стану війни, я, волонтер, який допомагає армії та фронту у боротьбі з руським міром - я виступлю проти побиття тих, таких страшенно несимпатичних мені, людей.

І ось вам приклад ще один.
Припустімо, сталось диво, і Янукович визнаний нарешті злочинцем проти народу. Припустімо, його визнано офіційно.
Припустімо, його доправлено до України.
І ось ми взнаємо, як над ним знущаються у тюрмі. Як його б'ють та катують.
Ви знаєте, я, що ненавидить ті чотири роки правління Януковича, які привели Україну до цієї ситуації, я, яка ненавидить цього політика якнайбільше - я перша виступлю проти порушення його прав.
Бо в нього теж в такому випадку є, сцуко, права!

А ви?

... а це Закон, братця.
Тяжкувато жити, сповідуючи Закон, правда?
Тут вже не скажеш:
- Ату його, він ворог! Бий його, души його!
Зубами скрипнеш, будеш мріяти, аби повісили оте гімно - а по Закону не можна. Бо це. Сцуко. ЗАКОН.

а як у вас?