ФОНД Діани Макарової: НОВІ ПАЙКИ або ПОРІВНЯЛЬНА СТОЛОВКА

[nazavzhdy]

НОВІ ПАЙКИ або ПОРІВНЯЛЬНА СТОЛОВКА

Пайки смачні. Тут поза суперечками, і ще раз повторю - пайки смачні.
Нас пригостили новенькими ще кілька місяців тому, і ці пайки не раз нас виручили у дорозі. Так відбулось тестування, і ми навіть змагались, кому дістанеться остання ложка горохового з м'ясом - не знаю вже, що то було. Недопюре, пересуп, чи що? Але смачно.
Який в них смак? Ну, наче готувалось те все в непоганій столовці. Столовці досить хазяйновитого, але середнього за бюджетом виробництва. Повонює столовкою, але поживною, досить смачною та старанною столовкою.

Пайки незручні у користуванні.
Порівняно з пайками світового стандарту, вони капець які незручні.
Колись, в шалені дев'яності, мій брат викупив десь вагон пайків, які ще були годними десь рік, але підлягали списанню. Якісь ці пайки були натівські.
Картонна коробка, у коробці бляшанки тонкого металу. Легенькі такі бляшанки. І сам денний пайок важив не дуже багато.
Бляшанки зручно було відкривати, вони ж слугували тарілками, асортимент був значним - супи, каші, тушковані овочі, боби, спагетті. Десь близько 10-12 пунктів меню, і кожна коробка була несхожа на іншу. Можна було мінятись стравами, що ми й робили.
До страв ішли соуси, було щось рідке, додавались джеми, масло, сир, шоколад, таблетки для очищування води, спеції, сіль і вологі серветки. Ага, ще була кава!
Здається, ще були якісь пристрої для розігріву. Але ми жерли ті пайки, навіть не розігріваючи, такими вони були смачними.
Як ресторанчик середньої руки. Недорогий такий ресторанчик з деяким вибором страв.

Ми жерли ті пайки десь рік, і зараз, майже за двадцять років по тому, мушу сказати - наші нові пайки дуже непогані. Але страшенно програють тим списаним натівським пайкам двадцятирічної давності.
Двадцять років різниці між нашою столовкою і їхнім непоганим ресторанчиком. Над цим варто замислитись.
Уявіть собі картину. Ти йдеш двадцять років, ти заробляєш гроші, аби нарешті виїхати до Європи, бо є у тебе мрія - відкрити ресторанчик на узбережжі. І ти усі двадцять років обставляєш цей ресторанчик, ти напам'ять вже знаєш майбутнє меню, ти вивчив той аля-карт і виплекав його.
І ось нарешті ти в Європі. Ти маєш сякий-такий капітал. Ти орендуєш приміщення і відкриваєш в ньому... столовку середньої руки епохи застоя.
Приблизно так сумно стає, коли їси той новий пайок, плямкаєш від задоволення, бо зголоднів, а їжа ця цілком пристойна - але усе ж згадуєш ті, страшенно смачні, двадцятилітньої давності списані пайки НАТО.

Тобто - усе треба оцінювати у порівнянні.
Наші нові пайки набагато кращі, ніж пайки нашого першого року війни. Набагато!
Вони в рази гірші, ніж пайки інших армій - і я навіть боюсь уявляти, які там зараз пайки, якщо двадцять років тому було таке диво.
Тобто, ми відстали назавжди.
Тобто, ми начебто наздоганяємо, але не факт.
Дівчина по телевізору - хто вона така, до речі? - сказала дурню. Наші нові пайки смачні та поживні. Скажімо, цілком їстівні.
Але лишаються ще два фактори

1. Нарешті, за чотири роки війни, у нас з'вились їстівні пайки. В задачці питається, якими темпами ми переможемо, коли будемо усі військові задачі вирішувати так довго?

2. Нові пайки фронт поки що отримує у мізерних кількостях. Багато хто їх ще і в очі не бачив. Догризають пайки старі. В другій задачці питається, коли наші фронтовики догризуть старе і отримають оце поживне, нове, їстівне?

Отакі, блін, порівняння.
Отака, блін, столовка.

https://www.facebook.com/diana.makarova.37/posts/1696525847074776

Реквізити Ф.О.Н.Ду Діани Макарової.