lenta_ua

Оце реальна коштовність. Гляньте на фото, ви зрозумієте.
(ой, зараз до нас вистроїться черга з бажаючих отримати цю коштовність)))))
Вислали це нам люди, які попросили не називати їх в інтернеті. І мені страшенно жаль, але подякую я цим людям і тут, і особисто, у приваті, принаймні одній людині.

Але коштовна кожна річ, яку ви висилаєте чи приносите нам. Від кілограма цвяхів до тепловізора. Бо в такі моменти ми, як ніколи більше, відчуваємо, що ми не самі. Що єдність фронту і тилу - це насправді страшенно широке поняття.
Звичайно, у кожного волонтера буває приблизно таке відчуття:
- Ооооой, я сам-один, бідося-волонтер, і нікому мені допомогти в моїй постійній роботі, у моїх унікальних чаяннях про фронт. А всі забууууулииии, а всі на Мальдівах (в Одесі, у Бердянську, у Турції, потрібне підкреслити) і лише я один, оце отут, знімаю з себе останню сорочку, для фроооооонтууууу... Днів не досипаю, ночей не доїдаю, переселився вже на фронт, поки ви всі там проживаєте життя...

А що смієтесь? Усі знайомі з такими моментами відчаю.
А є ж волонтери, які з такого нитття взагалі не злізають.
А не варто. Бо кожному такому нитіку бажаю подібних посилок - і розуміння. Ось, братці, ви не одні. Не треба так вже сильно бити себе в груди. Ви живете в Країні Волонтерів. Тут волонтером може бути хто завгодно.
І ця країна насправді не обмежується кордонами.
І ще й тому країна ця непереможна.
Амінь.