lenta_ua

Ця історія звичайна. Таких історій в нас за чотири роки зібралось – хоч збірку пиши. Але така збірка історій навряд чи буде комусь цікавою, бо – повторюю, історія ця настільки звичайна, що, мабуть, кожен волонтер стикався з чимось подібним.

ІСТОРІЯ ЛАНЦЮЖКА

Якось звернулась до мене Ксения Григорьева Глотова (Ksenia Grigoryeva), наш фондер і один з адміністраторів Аукціону «Свій за свого». І Ксюша була першою ланкою цього ланцюжка.

- Там Ед шукає когось, хто знає запорізьких військовослужбовців. Хоче їм допомогти. Ти ж знаєш Еда?

Чи знала я Edward Andriushchenko?
Чи не навчались разом з ним мої діти?
Чи не здіймала свого часу я бучу у соцмережах, коли Еда Андрющенка та Юрка Гудименка закрили за паплюження «святих» совдеповських пам’ятників?
О, я тоді душу рвала на хрест за цих хлопців.
І Ед був другою ланкою ланцюжка.
І я зателефонувала Еду.

- Так, шукаю. Але не для себе. До мене написав Імярек. Він пояснить суть проблеми.

І я постукала до Імярека, який був третьою ланкою.

- Так, усе вірно. Але шукаю не я. А мій знайомий. Він хоче допомогти грошима запорізьким військовим, але не знає, до кого звернутись.

Отже, малась четверта ланка. Той невідомий знайомий по імені Олексій, який хотів допомогти запоріжанам на фронті. І, звичайно, я мусіла обрати найкращих серед запорізьких вояків.
І я зателефонувала до свого товариша, який дуууууже добре знав певну частину когорти запорізьких військових.
Це вже була п’ята ланка ланцюжка.

- Та не питання. Є такі. Красунчики, я тобі скажу. ось тобі номер телефона командира, ось їх потреби.

Потреба була не одна – але одна була найголовнішою. Зовсім недавно у запорожців накрився мідним тазом дизельний генератор, і вони вкрай потребували нового.
І я зателефонувала до шостої ланки ланцюжка, до власне командира.

- … так, саме такої потужності. Будемо вам дуже вдячними. – закінчив командир.

Командир служив у частині, яку я колись досить добре знала. Ще задовго до війни ми працювали з певними запорізькими частинами у святій справі «виховання патріотизму підростаючих верств населення» - під такою кодовою назвою проходила ця робота. І мені було дуже цікаво зараз – як склались фронтові долі тих командирів, з якими ми співпрацювали, як вони зараз воюють…
І я не втрималась, я, сьома ланка ланцюжка, і запитала у командира, чи пам’тає він……
… я не договорила. Він почав реготати.

- Так, звичайно, пам’ятаю! – і я теж задоволено посміхнулась.

І на цьому коло нашого ланцюжка замкнулось, ви гадаєте?
О, ні, не поспішайте.
Далі я зателефонувала Макуха Сергій Олександрович з проханням знайти для нас саме такий генератор.

- Так в мене якраз замовлені такі генератори. – відповів мені Сергій Макуха, восьма ланка нашого ланцюжка.

А тоді прийшов остання, дев’ята ланка - Pavlo Abramov.
Він поїхав на Нову пошту і вислав генератор славним запорожцям.
І Нова пошта замкнула наш ланцюжок своєю Гуманітарною програмою допомоги фронту Гуманітарна пошта України.
І нічого, аж нічого незвичного нема у цій історії – історії, яка вклалась усього в дві фотографії.
Такої звичної, такої розповсюдженої, але від того не менш красивої, історії ланцюжків наших днів.

Дякую усім.
І дякую Олексію, тому запорожцю, який почав цю історію і вклався в неї.
Нехай будуть і надалі такі ланцюжки. Лише вони міцно пов'язують фронт і тил - запорукою спільної нашої роботи.