lenta_ua

ШОСТИЙ ЗУБ

Вони могли б зустрітись ще в Авдіївці, півроку тому, Салим Караме та Вова.
Салім приїздив туди, щоб полікувати хлопцям зуби. Стоматологічний кабінет Саліма Караме працював на дев"ятиповерхівці, відомому авдіївському форпосту.
А Вова… - ну, мабуть, у Вови на той час зуби не боліли. З зубами ж як – як рак не свисне, то й лікуватись не йдеш.
Або на Зеніті, де стояв Вова, якраз були обстріли. Або – та що там говорити, там, де воюють ці шалопаї, може бути будь-яке «або»
А там, де воює наш Вова, кількість непередбачуваних обставин збільшується в рази. Ми добре знаємо Вову і таких як він. Ми познайомились, коли йому було дев"ятнадцять років, і він вже рік тоді служив на фронті. Потім ми два роки допомагали Вові – ну, як Вові. Тому підрозділу, де він служив. І, коли Вова нарешті пішов на дембель, ми розуміли – наше знайомство на цьому не скінчиться. Бо – читай вище – там, де гасають оці наші улюбленці, ці шалопаї – кількість непередбачуваних обставин зростає в рази.
А ми чомусь особливо любимо оцих шалопаїв. З них виходять класні бійці.

Отже, у мене задзвонив телефон і я звично зітхнула:
- Да, Вова. – посміхаючись, сказала я.
Я завжди посміхаюсь, коли з ним говорю. Моя команда вважає, що я Вову балую. І що волонтер не повинен мати улюбленців.
- Але ж у мене півфронту улюбленців. – заперечую я, і команда просто розводить руками.
Бо то правда, а проти правди не попреш.
- Зуба би полікувати. А де, не знаю. – сказав він сумно. – Бо я вже до однієї лікарні сходив, так тепер нарвало. Шостий зуб. І болить же.
- О, Боже. – сказала я і попросила кілька хвилин на рішення.

Дзвінок пролунав о 19:45.
Я знала, куди кидатись. Треба кидатись до Саліма. У поліклініці Еsteline скидки для військових, що служили чи служать на фронті. Але де її знайти, ту поліклініку, і треба ж домовитись?
І о 19:49 я зателефонувала до бійця, який вже там лікувався.
Мені дали сайт.
О 19:50, за десять хвилин до закриття поліклініки, я подзвонила туди.
І о 19:55 я вже говорила з Салімом.

- Ми зачиняємось о восьмій. – посміхнувся він у трубу.
- А там вже нариває. Шостий зуб. І болить же. – сказала я і почала розказувати, який класний в нас боєць.
- Ми втрачаємо час. – сказав мені Салім. – Ваш боєць вже міг би їхати. Нехай поспішає. Ми зачекаємо.
- Ой. Так швидко. – здивувався Вова. – А я ж не встигну.
- Давай-давай, викликай таксі. – підігнала я його. – Не підведи мене, тебе вже там чекають.

Вова звик виконувати накази швидко. А коли волонтер тобі каже «не підведи мене» - це вже серйозно. Та й шостий зуб. Та й нариває. А це вже й зовсім серйозно.

О 21:00 я отримала у месенжері фото і повідомлення від Саліма «Обіцяв – зробив!»
Знаєте, я звикла вирішувати справи швидко. Усі, хто працюють на фронті й з фронтом, звикають до цієї блискавичної швидкості прийняття рішень. Але тут швидкість здивувала навіть мене. За годину троє людей, які перебували у різних кінцях Києва – зустрілись по телефону і у житті і вирішили задану проблему.
І, знаєте – я в захваті.

Я в захваті від Саліма, який би міг сидіти у Києві, у власній клініці і лікувати громадянам зуби. А він натомість зривається і їде на фронт, і лікує там зуби отим громадянам, які заходять в кабінет, відкладають автомати і, ловлячи дрижаки, сідають до стоматологічного крісла - бо найсуворіші й найхоробріші бійці ловлять дрижаки, сідаючи до того крісла, я сама бачила. :)

Я в захваті від швидкості прийняття рішень. Від того, що десь на Дорогожичах лікарі подовжили свій робочий день на годину, аби дочекатись бійця з Троєщини – бійця, якого вони й у житті не бачили. І зроблено то все було на прохання волонтера з Софієвської Борщагівки, якого вони теж навіть не знають.
І, звичайно, ніхто з Вови не взяв грошей за ту невідкладну допомогу.

Власне, так і мусить бути. Але це прекрасно, згодьтесь, люди.
Саліме, я чула про вас багато доброго, але уперше я стикнулась з вашою оперативністю та майстерностю сьогодні.
Дякую вам.

Клініка Еsteline http://esteline.kiev.ua/ - рекомендую.
Лікування для бійців з УБД зі скидками.