![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
nazavzhdy posting in ![[community profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/community.png){kind=small}
lenta_uaЦе важливо.
Це дуже важливо.
Ми говоримо з військовими. Один різко моргає. Він нічого не може зробити з цим морганням. Такий тік - моргає різко, кілька разів підряд. Потім знову дивиться нормально - і знову цілий ряд таких моргань. Відвожу погляд, я розумію, що це.
Другий відповідає і різко смикає кутиком губ. Він тепер завжди так смикає. Я розумію, чому це.
Третій говорить, говорить і раптом замислюється над простим словом. Намагається згадати те слово. А воно ж просте як мама. Махає рукою - ні, не згадати.
Ви думаєте, це картинка з неврологічної палати? - та ні, це картинка з фронту. Ось зараз я щось докажу, збуджено махаючи руками - а потім різко осяду, повиснуть руки, ноги випростаються, голова ляже набік і вниз. В такі моменти я погано говорю, бо ж губи теж не слухаються, мені подати води - я не візьму кружку до рук, руки не діють. Мені стане погано дихати, бо дихати - це теж робота м"язів, а м"язи щось часом відмовляють.
Так буде недовго, хіба кілька хвилин. Потім я стрепенусь і знову далі побіжу. Але коли таких нападів кільа - я у цей день вже не можу ходити. Сидіти навіть не можу. Я лежу і голова набік. І руки й ноги не мої. Не слухаються руки й ноги.
Це все один діагноз. Я така ж як вони - хіба моя контузія була легкою, просто вона попала на вже постінсультний мозок. А їхні контузії йдуть вервечкою, вони їх навіть не рахують.
Вони глухі через одного, принаймні на одне вухо. І це теж звична картина. Ми добре знаємо - коли військовий кривиться і повертає до тебе голову одним боком, і просить казати голосніше - це все те ж саме. Це воно - наслідки вибухів, які звучали зовсім поряд. Це виходи й прильоти. Це контузії.
І я кажу.
Ні, я кричу дівчатам та хлопцям - слідкуйте за цим.
Не думайте, що це таке собі - ну, моргається, та й по всьому. а у цілому я ж здоровий.
Я теж гадала, що здорова. Ну, бахнуло. Ну, поболіла голова, ну, потім потошнило.
- Ви звертались тоді до медиків? - питають лікарі.
- Коли? - не розумію я.
- Одразу після контузії. Ви зафіксували контузію?
- Що? - дивуюсь я.
Які там лікарі. Ми піднялись тоді і далі побігли. Хіба ж то була контузія, так, казна що, і калібр так собі. Та і робота нас чекала. Коли тоді було звертатись до лікарів і куди? У Бахмутську лікарню, яка захлиналась від потоку поранених? А ми тут - ой, нам тошнить, ой, в нас голови болять. Тю. Та я б здохла, а з цим тоді б нікуди не пішла.
А сильно почалось усе вже аж за пару років по тому. Тепер, звичайно, звертаємось до лікарів - а толку.
Тому кажу й кажу - звертайтесь. Розказуйте, перевіряйтесь. Бо ця зараза вилізе за рік, за два, за десять років.
Бо нас і так чекає цікавий час після закінчення цієї війни. Цікаві вилізуть діагнози. Нема здорових після війни. Після війни нема здорових.
Vsevolod Stebliuk:
КОНТУЗІЯ ТА ПОСТКОНТУЗІЙНИЙ СИНДРОМ
ми розпочинаємо новий робочий рік .
Українська військово-медична академія спільно з Інститутом нейрохірургії Національної академії медичних наук України проводить обстеження ветеранів АТО, добровольців, волонтерів, що зазнали контузії внаслідок бойових дій на Сході України.
Обстеження БЕЗКОШТОВНЕ та включає: анкетування, лікарський огляд, консультацію психолога, дослідження стану вегетативної нервової системи, електроенцефалографію з функціональними пробами, оцінку мозкового кровообігу за даними дуплексного сканування, стабілометрію, консультації нейроофтальмолога, отоневролога, імунологічні дослідження.
Запис на консультацію попередній. При собі мати направлення сімейного (лікуючого) лікаря, попередню медичну документацію - за можливості.
Запис на консультацію по телефонах:
097 166 51 36 Ольга Василівна
063 732 86 52 Катерина Володимирівна
ПРОШУ МАКСИМАЛЬНОГО РЕПОСТУ, ЩОБ ВСІ КОМУ ПОТІБНА ДОПОМОГА ЇЇ ОТРИМАЛИ!
https://www.facebook.com/vsevolod.stebliuk/posts/1939792356048089
Реквізити Ф.О.Н.Ду Діани Макарової.
Це дуже важливо.
Ми говоримо з військовими. Один різко моргає. Він нічого не може зробити з цим морганням. Такий тік - моргає різко, кілька разів підряд. Потім знову дивиться нормально - і знову цілий ряд таких моргань. Відвожу погляд, я розумію, що це.
Другий відповідає і різко смикає кутиком губ. Він тепер завжди так смикає. Я розумію, чому це.
Третій говорить, говорить і раптом замислюється над простим словом. Намагається згадати те слово. А воно ж просте як мама. Махає рукою - ні, не згадати.
Ви думаєте, це картинка з неврологічної палати? - та ні, це картинка з фронту. Ось зараз я щось докажу, збуджено махаючи руками - а потім різко осяду, повиснуть руки, ноги випростаються, голова ляже набік і вниз. В такі моменти я погано говорю, бо ж губи теж не слухаються, мені подати води - я не візьму кружку до рук, руки не діють. Мені стане погано дихати, бо дихати - це теж робота м"язів, а м"язи щось часом відмовляють.
Так буде недовго, хіба кілька хвилин. Потім я стрепенусь і знову далі побіжу. Але коли таких нападів кільа - я у цей день вже не можу ходити. Сидіти навіть не можу. Я лежу і голова набік. І руки й ноги не мої. Не слухаються руки й ноги.
Це все один діагноз. Я така ж як вони - хіба моя контузія була легкою, просто вона попала на вже постінсультний мозок. А їхні контузії йдуть вервечкою, вони їх навіть не рахують.
Вони глухі через одного, принаймні на одне вухо. І це теж звична картина. Ми добре знаємо - коли військовий кривиться і повертає до тебе голову одним боком, і просить казати голосніше - це все те ж саме. Це воно - наслідки вибухів, які звучали зовсім поряд. Це виходи й прильоти. Це контузії.
І я кажу.
Ні, я кричу дівчатам та хлопцям - слідкуйте за цим.
Не думайте, що це таке собі - ну, моргається, та й по всьому. а у цілому я ж здоровий.
Я теж гадала, що здорова. Ну, бахнуло. Ну, поболіла голова, ну, потім потошнило.
- Ви звертались тоді до медиків? - питають лікарі.
- Коли? - не розумію я.
- Одразу після контузії. Ви зафіксували контузію?
- Що? - дивуюсь я.
Які там лікарі. Ми піднялись тоді і далі побігли. Хіба ж то була контузія, так, казна що, і калібр так собі. Та і робота нас чекала. Коли тоді було звертатись до лікарів і куди? У Бахмутську лікарню, яка захлиналась від потоку поранених? А ми тут - ой, нам тошнить, ой, в нас голови болять. Тю. Та я б здохла, а з цим тоді б нікуди не пішла.
А сильно почалось усе вже аж за пару років по тому. Тепер, звичайно, звертаємось до лікарів - а толку.
Тому кажу й кажу - звертайтесь. Розказуйте, перевіряйтесь. Бо ця зараза вилізе за рік, за два, за десять років.
Бо нас і так чекає цікавий час після закінчення цієї війни. Цікаві вилізуть діагнози. Нема здорових після війни. Після війни нема здорових.
Vsevolod Stebliuk:
КОНТУЗІЯ ТА ПОСТКОНТУЗІЙНИЙ СИНДРОМ
ми розпочинаємо новий робочий рік .
Українська військово-медична академія спільно з Інститутом нейрохірургії Національної академії медичних наук України проводить обстеження ветеранів АТО, добровольців, волонтерів, що зазнали контузії внаслідок бойових дій на Сході України.
Обстеження БЕЗКОШТОВНЕ та включає: анкетування, лікарський огляд, консультацію психолога, дослідження стану вегетативної нервової системи, електроенцефалографію з функціональними пробами, оцінку мозкового кровообігу за даними дуплексного сканування, стабілометрію, консультації нейроофтальмолога, отоневролога, імунологічні дослідження.
Запис на консультацію попередній. При собі мати направлення сімейного (лікуючого) лікаря, попередню медичну документацію - за можливості.
Запис на консультацію по телефонах:
097 166 51 36 Ольга Василівна
063 732 86 52 Катерина Володимирівна
ПРОШУ МАКСИМАЛЬНОГО РЕПОСТУ, ЩОБ ВСІ КОМУ ПОТІБНА ДОПОМОГА ЇЇ ОТРИМАЛИ!
https://www.facebook.com/vsevolod.stebliuk/posts/1939792356048089
Реквізити Ф.О.Н.Ду Діани Макарової.
