![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
nazavzhdy posting in ![[community profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/community.png){kind=small}
lenta_uaІ ЗНОВУ ПРОШУ ДОПОМОГИ
або принаймні поради
Ми волонтери фронтові. Ми вирішуємо проблеми військових. Але не в вакуумі наш фронт. Але Зона АТО - це зона, де живе чимало людей. І як пройти повз проблеми тих людей?
Особливо, коли ці люди - діти. ну, майже діти. Та ще й сироти.
Сироти, яких ми вивозили свого часу від лінії вогню - вони вже виросли. Бачте, яка довга наша війна...
Портрет цієї дівчинки висить в нас у Ф.О.Н.Д.і. Портрет зроблено майже чотири роки тому. Там вона ще дитина, яка довірливо притискається до волонтерів. І каже при зустрічі - Мама, як я тебе довго чекала.
Дитинка виросла. Пішла навчатись до училища. Потім завагітніла і народила вже свою дитину.
Випуск з училища, жити з дитиною ніде. В такому разі на допомогу приходять соціальні служби і...
що б ви думали? Мабуть, дають мамі-одиначці кімнату у гуртожитку, допомагають оформити грошове забезпечення?
Та ні, що це ви вже таке дурне подумали. Соціальні служби роблять вірніше - вони приходять до двох безхатченків, матері й дитини і пропонують матері написати заяву на тимчасове перебування дитини в дитбудинку.
- Тобі ж все одно ніде жити. Ось знайдеш роботу, ось влаштуєшся у житті, тоді дитинку й забереш.
І наші юні мами пишуть ті заяви. І віддають дітей в державні установи.
Там бувають різні випадки. Звичайно, бувають такі мами, з якими дитині гірше, ніж у дитбудинку. Але ж тут насторожує тенденція - замість того, аби влаштувати матері житло (а житловий фонд у Зоні АТО є, і чималий, відтік народу з тих районів був теж чималим) - вони просто забирають дитину.
- А вона сама написала заяву!
А що ж вона мала робити? Перебиватись на вокзалах?
О, ні. Існують заклади, в яких держава дає можливість таким сиротам, а також іншим безхатченкам (переселенцям у першу чергу) пережити лихі часи. Але іноді порядки у тих закладах гірше за тюремні. Бо, знову ж таки, так легше. Не виходь за ворота, не ходи сама до магазину, не побіжиш до аптеки, доки вихователь тебе не буде супроводжувати. Гуляти з дитиною - лише отут, на очах вихователя, перед ганком.
Не будемо вдаватись у подробиці. Поки що не будемо. Просто візьмемо на заміточку, що такі заклади є.
І повернемось до нашої дівчинки.
Закінчується строк, на який здала наша юна мама свою дитину державі. За два дні суд, який буде вирішувати, віддати дитину мамі чи ні.
Зараз ця дівчина живе у Дружковці, в гуртожитку для таких сиріт-безхатченків. Коли дитину їй віддадуть (якщо дитину їй віддадуть) - вона просто спуститься вниз на три поверхи, і там отримає кімнату в Домі матері та дитини. Забезпечену державою, тимчасову кімнату. Можливо, одну на двох-трьох з ще якимись матерями та дітьми. І то вже непогано.
Лишається дочекатись суду.
Але візьмемо до уваги, що дівчина ця аж нікому не потрібна. І в неї нема ні адвоката, ні когось, хто зміг би супроводжувати цю справу.
Отже, терміново потрібен юрист, який зміг би ознайомитись з справою. Розібратись в ній. Зрозуміти, чи усі документи зібрано, чи має право ця мати на життя разом зі своєю дитиною.
Особливості деяких діагнозів я розкажу в приваті.
Примітка - дівчина дуже хоче жити разом з дитиною, виховувати її. У самої дівчини складний характер. Але, за характеристиками соцпедагогів "не п"є, не курить, мріє жити разом з донею, бігає, збирає документи для суду, робить усе для того, щоб доньmку їй віддали"
Потрібні також журналісти, які могли б супроводжувати цю історію. Бо ходять чутки, що дитину не збираються віддавати матері. Тож потрібно зрозуміти, наскільки зважена позиція суду. І яка вона насправді.
І зрозуміти нарешті позицію соціальних служб принаймні у цій історії. Одній з сотен подібних історій.
Журналісти та юристи потрібні там, на місці. Дружковка, Донецька область.
Прошу долучитись до питання Игорь Стокоз (Igor Stokoz)
Прошу покликати у коменти тих журналістів, які могли б допомогти своїм словом у цій історії.
https://www.facebook.com/diana.makarova.37/posts/1659055217488506
Реквізити Ф.О.Н.Ду Діани Макарової.
https://www.facebook.com/diana.makarova.37/posts/1659055217488506
або принаймні поради
Ми волонтери фронтові. Ми вирішуємо проблеми військових. Але не в вакуумі наш фронт. Але Зона АТО - це зона, де живе чимало людей. І як пройти повз проблеми тих людей?
Особливо, коли ці люди - діти. ну, майже діти. Та ще й сироти.
Сироти, яких ми вивозили свого часу від лінії вогню - вони вже виросли. Бачте, яка довга наша війна...
Портрет цієї дівчинки висить в нас у Ф.О.Н.Д.і. Портрет зроблено майже чотири роки тому. Там вона ще дитина, яка довірливо притискається до волонтерів. І каже при зустрічі - Мама, як я тебе довго чекала.
Дитинка виросла. Пішла навчатись до училища. Потім завагітніла і народила вже свою дитину.
Випуск з училища, жити з дитиною ніде. В такому разі на допомогу приходять соціальні служби і...
що б ви думали? Мабуть, дають мамі-одиначці кімнату у гуртожитку, допомагають оформити грошове забезпечення?
Та ні, що це ви вже таке дурне подумали. Соціальні служби роблять вірніше - вони приходять до двох безхатченків, матері й дитини і пропонують матері написати заяву на тимчасове перебування дитини в дитбудинку.
- Тобі ж все одно ніде жити. Ось знайдеш роботу, ось влаштуєшся у житті, тоді дитинку й забереш.
І наші юні мами пишуть ті заяви. І віддають дітей в державні установи.
Там бувають різні випадки. Звичайно, бувають такі мами, з якими дитині гірше, ніж у дитбудинку. Але ж тут насторожує тенденція - замість того, аби влаштувати матері житло (а житловий фонд у Зоні АТО є, і чималий, відтік народу з тих районів був теж чималим) - вони просто забирають дитину.
- А вона сама написала заяву!
А що ж вона мала робити? Перебиватись на вокзалах?
О, ні. Існують заклади, в яких держава дає можливість таким сиротам, а також іншим безхатченкам (переселенцям у першу чергу) пережити лихі часи. Але іноді порядки у тих закладах гірше за тюремні. Бо, знову ж таки, так легше. Не виходь за ворота, не ходи сама до магазину, не побіжиш до аптеки, доки вихователь тебе не буде супроводжувати. Гуляти з дитиною - лише отут, на очах вихователя, перед ганком.
Не будемо вдаватись у подробиці. Поки що не будемо. Просто візьмемо на заміточку, що такі заклади є.
І повернемось до нашої дівчинки.
Закінчується строк, на який здала наша юна мама свою дитину державі. За два дні суд, який буде вирішувати, віддати дитину мамі чи ні.
Зараз ця дівчина живе у Дружковці, в гуртожитку для таких сиріт-безхатченків. Коли дитину їй віддадуть (якщо дитину їй віддадуть) - вона просто спуститься вниз на три поверхи, і там отримає кімнату в Домі матері та дитини. Забезпечену державою, тимчасову кімнату. Можливо, одну на двох-трьох з ще якимись матерями та дітьми. І то вже непогано.
Лишається дочекатись суду.
Але візьмемо до уваги, що дівчина ця аж нікому не потрібна. І в неї нема ні адвоката, ні когось, хто зміг би супроводжувати цю справу.
Отже, терміново потрібен юрист, який зміг би ознайомитись з справою. Розібратись в ній. Зрозуміти, чи усі документи зібрано, чи має право ця мати на життя разом зі своєю дитиною.
Особливості деяких діагнозів я розкажу в приваті.
Примітка - дівчина дуже хоче жити разом з дитиною, виховувати її. У самої дівчини складний характер. Але, за характеристиками соцпедагогів "не п"є, не курить, мріє жити разом з донею, бігає, збирає документи для суду, робить усе для того, щоб доньmку їй віддали"
Потрібні також журналісти, які могли б супроводжувати цю історію. Бо ходять чутки, що дитину не збираються віддавати матері. Тож потрібно зрозуміти, наскільки зважена позиція суду. І яка вона насправді.
І зрозуміти нарешті позицію соціальних служб принаймні у цій історії. Одній з сотен подібних історій.
Журналісти та юристи потрібні там, на місці. Дружковка, Донецька область.
Прошу долучитись до питання Игорь Стокоз (Igor Stokoz)
Прошу покликати у коменти тих журналістів, які могли б допомогти своїм словом у цій історії.
https://www.facebook.com/diana.makarova.37/posts/1659055217488506
Реквізити Ф.О.Н.Ду Діани Макарової.
https://www.facebook.com/diana.makarova.37/posts/1659055217488506
