ФОНД Діани Макарової: Але краще б було замислитись і подумати - а що цей вихід несе?

[nazavzhdy]

- РуССкіє ідуть додому, ура!
- Раша, давай, до свіданія!

Радощів, радощів у фейсбуці.
Чого б ви думали, люди так радіють?
Чи, може, Росія виводить свої танки з Д/ЛНР?
Чи прибирає свої бази від наших східних кордонів?

Та ні...
То просто російські офіцери-спостерігачі виходять зі складу СЦКК
- А що воно таке, СЦКК? - здивовано питається хтось.
- Чувак, це такий пункт, де працювали російські та українські офіцери. Вони там тіпа моніторили обстановку на фронтах.
- І що, у нас, на нашій території? Сиділи російські офіцери?
- Ну да. Ти що, з дуба впав? Вони там вже четвертий рік сидять.
- Так це ж... ЗРАДА! Зрада на вищому рівні!

Ну, десь таке зараз мелькає у фейсбуці. І я людей розумію. Я сама мала певний шок, коли уперше познайомилась з тим Центром.
Шок мали і мої друзі, коли потім вони туди приїздили зі мною.
Один шалений снайпер навіть просив взяти його з собою в Солєдар і висадити метрів десь за триста від об"єкта. :)
Один шалений драйвер Ф.О.Н.Д.у, після довгих вмовлянь згодився не накидуватись з кулаками на офіцерів Росії. Але на чемні привітання тих російських офіцерів кивав і наспівував:
- Ла-ла-ла-ла-ла-ла-ла-ла...
Я махнула рукою.
Це було в Солєдарі.
А коли я зустрічала тих офіцерів на Коксохімі, я розкривала широко очі і питалась:
- ой... У вас футболочка російських військ! А ви, батєнька, не шпіон?
Сіміки та українські офіцери, які були присутні при цьому, котились зо сміху - але тихенько, щоб непомітно було. Тобто, тролили як могли, во славу дипломатії.

АЛЕ!

Але усі ми чітко знали - переговори по припиненню вогню ведуться саме через той СЦКК.
Переговори по полоненим - теж.
Також йшла постійна робота - виділялась група з українських та російських офіцерів. українські сиділи на лінії та диктували прильоти. Український офіцер на телефоні та рації приймав це і занотовував.
Російський сидів поруч і нудьгував - але він йшов як свідок в разі чого.
Тобто, певна користь від цього Центру була.
Були певні ризики - адже кожен з цих офіцерів дійсно був потенційним шпигуном. були вербовки наших офіцерів. Цього просто не могло не бути. Тобто, працювала на всю котушку дипломатія під час війни - а дипломатію під час війни регулюють певні служби, як в нас, так і в них.

І, зважуючи вихід росіян з СЦКК - я налаштована більш стривожено, ніж радісно.
Воно, звичайно, можна покричати:
- Аля-улю, давай-давай, раша-гудбай!
Можна навіть уявити собі це певною перемогою - ай, українці, ай, молодці, витурили з своєї території отих чи то шпигунів, чи то ФСБшників, що, власне, одне і те ж.

Але краще б було замислитись і подумати - а що цей вихід несе?
наступ? - фігня. В Дебальцево ішов шалений наступ, але тоді російську частину СЦКК ніхто не вивів, навіть підсилювали.
Є ще якісь ідеї? Чому це зроблено?
Замисліться. Іноді замислюватись корисніше, ніж репетувати - ла-ла-ла-ла-ла-ла-ла-ла, ми прогнали російських офіцерів!
По-перше, вашої перемоги там сопля.
По-друге - це зовсім не перемога. А підготовка до чергових підлостей з боку Росії. Мені здається це однозначним.
А вам?

https://www.facebook.com/diana.makarova.37/posts/1632140363513325

Реквізити Ф.О.Н.Ду Діани Макарової.