lenta_ua

Мені особисто в нашому SENTIMENТальному рейсі не вистачало одного слова, яке можна виразити так

ЗАДОВОЛЕННЯ ВІД ВЧАСНОГО ПРИБУТТЯ ДО ЛЮДЕЙ, ЯКІ ПОТРЕБУЮТЬ ДОПОМОГИ

І це особливе задоволення.
Класно, коли ти виконав заявку, привіз, дивишся - усе потрібне, усе так вчасно, як можна взагалі бути вчасним у цій цепочці - прохання від бійців, прийняття заявки до роботи волонтерами, пошуки потрібного, нарешті закупка, упаковка - і потім або поштою, або власним рейсом - і ось уже все на позиції.
Це все потребує часу. Кілька днів, ба навіть іноді тижнів, залежно від складності завдання.

Але буває так...
- Діано, а ви до нас їдете ж, да?
Звичайно, їдемо. Веземо замовлений акумулятор. Це якраз ті речі, які краще доставляти рейсами. Бо нова пошта чомусь не дуже любить акумулятори в посилках.
- Звичайно, їдемо. Будемо сьогодні.
- Ага. То приїздіть. Бо ми тут погоріли...

ну, про палаючий КСП у секторі ми взнали одразу. Бо фронт - то таке діло... Коли на Станиці Луганській хтось чихне - у Маріуполі йому одразу побажають здоров"я.
А ЧП у секторі одразу розноситься по сектору.
- Ага... То це ви, наші дорогенькі, трішки палали?

Палали не трішки. Вигоріло все вщент. І четверо тих, хто гасив полум"я, та все ж не загасив, лишились тимчасово без...
... та без усього. В чому стояли, з тим і лишились.

Оце і є той форсмажор, коли Ф.О.Н.Д. видає:
- білизну
- шкарпетки
- форму
- светри
- куртки
- шапки та рукавиці
тобто, усі ті речі, від закупки яких Ф.О.Н.Д. давно відмовився.
А звідки ж беруться ті речі? - а ̶з̶ ̶т̶у̶м̶б̶о̶ч̶к̶и̶ зі складу. Склади обширні, сякі-такі речі на них ще є, залишки з 14-15 років початку війни.
А як же вийшло так, що ці речі були у фондовому фронтовому автобусі під час рейсу?
Оооо, тут і приходить відповідь на звичне питання:
- А що ото у вас за ящики з написом "Дід Мороз"?

Ось саме ці ящики і є секретною зброєю Ф.О.Н.Д.у. Те, що береться про всяк випадок, а раптом знадобиться - і ще не було жодного разу, щоб нічого з них не знадобилось.
Аби не плутатись в наповненні, ми кодуємо ті мішки та ящики написами "Худий Дід Мороз" (тобто, там таке-сяке, на авось, раптом потрібно) "Жирний Дід Мороз" (о, там дорогоцінні речі)
І не буває в нас рейсів, в яких би з нами не було цієї секретної зброї. Не було випадків, коли в ці мішки не спрацювали у подібних форс-мажорах.

Ви запитаєте - а звідки ж ви знаєте, що може знадобитись в тому чи іншому рейсі?
Все. Знаємо ми.
В будь-якому рейсі може знадобитись все що завгодно.
І обіцяний акумулятор, звісно.

І, прилетівши на місце згарища першими з волонтерів, вдягнувши погорільців в тепле, аби не змерзли, поки їм видадуть нову форму - радіємо ми такій вчасності.
І почуття задоволення від вчасного прибуття до людей, які потребують допомоги, огортає наші серця та душі.
А як вже назвати таке почуття одним словом - придумайте разом з нами, прошу.

... це нічого, що я тут так докладно розповідаю про такі звичайні речі?