lenta_ua

Таня...
Не буду і не хочу говорити багато.
Могла б і можу розказати про твій, такий маленький, такий тихий - такий безмежний і бойовий шлях. Могла б годинами розповідати, як познайомились з тобою на Майдані, в ту першу нашу страшну ніч, і що ми потім переживали разом - наше криваве перше літо війни, ті дев"яносто днів Бутівки, і потім цей виснажуючий шлях трьох, четвертий йде, років, який пройшли ми разом з тобою, і ще нам йти і йти - але не хочу і не можу.
Я не люблю прилюдно розповідати про близьких друзів. А ти для мене стала за ці роки не просто другом. Не знаю...
Сестра?
Так.
- Не ставте мене в пару до Тані, мені з нею важко. - сказав хтось, а коли ми здивувались і обурились, пояснив:
- Вона свята. Мені важкувато бути поруч з такою прозорою святістю.

Святих нема. Але є люди-совість. Люди-вірність. Люди - безмежна тиха сила. Та сила, яку я бачу й знаю в нашому народу. І ти - його донька.
Ти вірність і наша совість.
Ти - така незламна сталь, але ти про це не знаєш. Бо тобі ніколи замислюватись над собою.
Ти й зараз, я впевнена, пробиваєшся зараз крізь затори на вулицях Києва, щось десь кому везеш, до когось поспішаєш...
Дай Бог, щоб ти хоч якось відмітила свій День народження. Та й чи буде це відмічання? - бо ось навіть сьогодні, в твій День, на рахунок Ф.О.Н.Д.у прийшла сума від твоєї сім"ї.
Бо коли Ф.О.Н.Д.у не вистачає грошей, я, позичаючи в сірка очей, кажу про це тобі - і ти якось вирішуєш, затикаючи чергову діру у фронтових потребах.

Як ти вирішуєш, де ти сили береш? - хто про те знає. Кому до того діло.
Ти є. А поки ти є - в нас є плече. Ось що ми знаємо твердо.
Ти будь, Таню. Ти і твоя сім"я - ви стали для мене рідніше за рідних у ці роки. Я не завжди можу сказати це вам. Але вам і не треба про це чути. Ви й так те знаєте.

Нічого не буду тобі бажати, крім перемоги. Нашої перемоги, такої, яку ми з тобою собі намалювали, і яку ми обов"язково здійснимо.
Бо чи ж ми не доньки свого народу?
З Днем народження, Tetiana Yakovleva
Тримайся, сестро...