ФОНД Діани Макарової: З Днем народження, Таню. Я завжди вважала тебе нашим фондером.

[nazavzhdy]

Я розкажу вам одну історію.
Історії цій близько десяти років.

... я бігла на тролейбусну зупинку. Я бігла від Михайлівського - і вже пропустила два тролейбуси. Бо дуже вертіла головою. Бо час від часу зупинялась і озиралась зачудовано навколо.

Була перша річниця Голодомору. Біля Михайлівського тоді зібралась сила-силенна народу. Люди стояли з свічками. Слухали промови. А коли почалось голосіння за померлими - люди почали плакати.
Люди ревіли та пускали сльози мовчки. Мої - котились щоками, розмазуючи туш на віях.
Стояла шеренга військових, очеплення чи що - і я побачила, як молодий солдатик злизує з губ такі ж самі солоні сльози.

Я їхала в тролейбусі й жадібно вдивлялась у вікна нічного Києва. Свічки...
Свічки стояли у тих вікнах - Україна приймала та лишала назавжди нову традицію. Одну з найстрашніших наших традицій.

Я б ще могла й хотіла б там стояти, з людьми - але вдома чекали гості. Дівчина з Росії та хлопець з Бєларусі.
Я увійшла до квартири, мовчки пройшла до вікна, запалила свічку.
Мої гості здивовано звели брови. І ми почали говорити.

Тоді я вперше познайомилась з тією дівчиною.
Потім ми зрідка зустрічались. Частіше - в інтернеті.
А потім вона мене страшенно здивувала.
- Леди, я начала изучать украинский язык. - написала вона.
Здається, я не стала питати навіщо. Чи запитала - вже не пам"ятаю.
Мені було приємно, бо ж вона сказала, що почала вивчати в тому числі і після моїх дописів. А я писала тоді виключно російською, але, розказуючи про мою україну - вставляла діалоги та цілі епізоди українською мовою. Мені здавалось, що російськомовні люди цілий текст українською не прочитають. Але маленькі епізоди - так.

Я не сподівалась, що її запалу надовго вистачить. Але досить швидко ця дівчина з Росії попросила в мене поради. Вона хотіла список творів українських класиків та сучасної літератури. Вона питалась, які книги українською мовою варто прочитати.
Отут я, скажу чесно, сильно здивувалась та навіть зраділа. І сама почала ревно переглядати свою коменти й пости - чи не занадто слабко я пишу? Чи досить чиста та багата моя мова?
:)

А потім Майдан і війна.
І вона, моя російська подруга - та де там, справжній друг - почала допомагати нам.
Не знаю, чи дало їй щось знайомство зі мною - певно щось дало. Але мені дало багато, це я знаю точно.
Я й досі вчусь в неї тихій мудрості, любові та повазі до інших народів.
Любові до людей.

З Днем народження, Таню.
Я завжди вважала тебе нашим фондером.
Цей пост пишу українською - знаю, ти легко його прочитаєш і зрозумієш. Як розумієш ти завжди усе - швидко, правильно й без зайвих слів.

https://www.facebook.com/diana.makarova.37/posts/1535753679818661

Реквізити Ф.О.Н.Ду Діани Макарової.