ФОНД Діани Макарової: Діана Макарова: ОБ"ЯВА

[nazavzhdy]

Шановні бійці та не менш шановні командири.
Коли до вас приїздять волонтери, а ще коли вони привозять вам щось потрібне та корисне - зазвичай їм завжди пропонують чай-каву.
Дуже часто волонтерам пропонують поїсти.
Іноді у волонтерів навіть не питають, чи будуть вони щось їсти-пити ще й хороше походити - а просто несуть чашки, бутерброди, кашу в тарілках. І спробуй відмовитись.

І це страшенно приємно.
Ти можеш не хотіти їсти й пити - але ти мусиш, і їси, і сьорбаєш ти каву - і тобі просто капець як приємно.
Бо ти бачиш - тобі тут дійсно раді.

Але.
Коли до вас раптом приїздить спеціаліст, якого ті ж самі волонтери попросили заїхати до вас та допомогти чимось, ви допомогу приймаєте, угукаєте та й махаєте ручкою, проводжаючи, та навіть НЕ запропонувавши чаю чи там кави - ви гімнюки, шановні бійці та командири.

До речі, у нас були випадки, коли й нам не завжди пропонували пригощання. А нащо?
Та не треба та кава чи там чай, усе одно ми найчастіше відмовляємось, бо вічно ніколи, бо треба гнати далі за маршрутом - але ж ти просто запропонуй.
Бо це звичайний закон гостинності.
Я, наприклад, на цьому законі просто трохи помішана - я пропоную чай, каву навіть кур"єрам.
А отак, щоб чекати на людину... Людину, яка вирішить твої проблеми... І прийняти допомогу, навіть не пригостивши людину... Яка до твоєї позиції іхала, може, за сотні кілометрів...
Ні!
Кажу вам точно - так роблять лише гімнюки.

Але ж ви не такі, правда ж?

У легкому розлюченні, після телефонного дзвінку "Ти уявляєш, все зробив - навіть чаю не запропонували."
Але з сподіваннями на краще - ваша Леді.

(поки що в інтернеті - потім з занесенням на лічноє дєло, при зустрічі)

https://www.facebook.com/diana.makarova.37/posts/1532651313462231

Реквізити Ф.О.Н.Ду Діани Макарової.