lenta_ua

Учора скрізь було таке піднесення. Таке було навкруги, що можна охарактеризувати короткими істеричними схлипами:
- парад!
- сила!
- міць!
- Україна непереможна!

Ішлось на студію, хотілось заткнути вуха берушами - бо ти ж чудово знаєш, що сила й міць, оті, що на екрані та на Хрещатику - то просто гарна рамочка для досить іншої реальної картини.
І ти хочеш розказати про ту іншу картину. Ти хочеш донести правду фронту - таку відмінну від оцього нашого бутафорського параду.
А тебе просто не чують...
І ти розумієш людей. Бо ж як чудово хоч раз на рік повірити у силу й міць, у непереможність, і про те що УСЬО БУДЄТ ХАРАШО
оцей девіз для носіїв рожевих окулярів. Оцю непереможну віру в те, що якщо сховатись під теплу ковдру - усі страхи тебе обійдуть стороною.
Власники рожевих окулярів розпинались учора від щастя, гордості, звитяжної віри в усе найкраще!

... і дуже важко у такий день говорити правду.
І чи потрібно її говорити...
І чи потрібна взагалі оця некрасива, непричесана правда в день загального лікованія та віри в те, що УСЬО БУДЄТ ХАРАШО.

Ні, братці. Так ніколи не буде.
Не все буде харашо.
Не буде все харашо.
Та й що таке по-вашому оце ХАРАШО?
Слухайте правду.
Кажіть ваше слово, як згодні. Кажіть, якщо не згодні.

Робіть репост, якщо згодні - бо учорашнє загальне лікованіє, здається, вкрило усю країну теплою щільною ковдрою.
А такі ковдри дуже небезпечні для країни. Особливо коли вона знаходиться у стані війни.

Watch on YouTube

https://www.youtube.com/watch?v=acTZP_rPx40