lenta_ua

- Ми відправили центнер того-сього на фронт посилками!
- Ми відправили посилками на фронт тону, чи навіть дві оцього-перецього?
І фотографії звичних усім, схожих, неначе зроблені вони одним фотоапаратом і одними руками - куп, купочок, коробок та мішків і усього, що в них міститься - теж знайомого до оскоми.
Усі ці наші волонтерські посилки схожі одна на одну, і вони не можуть бути іншими.

- Ми привезли на фронт купу того-сього!
- Ми вивезли й вручили нашим бійцям дві купи оцього-перецього!
І фотографії, настільки схожі одна на одну - і як вони можуть бути іншими?

Скажи, шановний читачу - тобі це не набридає?
О, ні, моє питання без підтексту.
Моє питання без будь-якого емоційного забарвлення.
Але я ж і сама читач, хоча часом і автор. І я розумію, що може бути цікавим, а що ні.
І коли токар, виточивши у черговий раз якусь втулку, буде постити її та купи таких же сотень втулок з радісним криком:
- ось, звітуюсь, виточив! Дивіться, яка втулка! Двосотенна!
а якщо столяр, зробивши черговий табурет, один із стап"ятисот табуретів, буде постити фотографію з радісним одкровенням:
- Ось, стоп"ятсота табуретка! Стоїть в рядах таких же!

то ні ви, ні я не зрозуміємо такого і швиденько розфрендимо і токаря, і столяра. Бо бачити щодня однакові табурети та втулки у своїй стрічці - ну, це неможливо для будь-кого.

Але ж і столяр, і токар відповідають лише перед своїм роботодавцем. А ми, волонтери, відповідаємо у першу чергу перед вами, своїми читачами та фінансистами наших волонтерських фондів. Отже, ми мусимо постити ті купи посилок, відправок, довезень до фронту, коробок, мішків, того-сього, оцього-перецього, і все воно корисне і потрібне. Але ж де взяти сили бачити однаковісінькі фото у стрічці, і вони й мусять бути схожими, ті фото, бо як ти не шукай нові форми звітності, а звіт є звіт, і форма його незмінна..........

... глухий кут якийсь.

Скажіть, шановні читачі - то постити ці купи?
То показувати ці однаковісінькі фото?
То і надалі продовжувати звітуватись у такій формі?
Незважаючи на те, що ці рутинні звіти - будемо чесними - набридають в рутинності своїй.
Але ж - будемо чесними знову - саме ці звіти нагадують людям про фронт, принаймні декому та деколи.

... ви прочитали преамбулу до чергового звіту у фотографіях - що було відправлено за невеликий проміжок часу у різні куточки фронту.
А ми йдемо далі. В своїй убивчій, набридливій фронтовій рутині - найпрекраснішій з усіх повсякденних робіт, якими я займалась у своєму житті.
Бо ж це для фронту - отже, для людей, які стоять там.
І призначено усе це для полегшення фронтової роботи цих людей - а часом і для порятунку їх життя.
Тоді скорочую.

Бо це для фронту - отже, для життя.
Ви зі мною згодні?

А тим, хто хоче допомогти фронту разом з нами, підкажу, де знаходяться наші реквізити.
https://www.facebook.com/fondDM/posts/1615417812050324

І, як завжди - дякую вам, люди.