lenta_ua

КАЗАЛОСЬ БЫ - ПРОСТОЙ РЕДИС...

от я не знаю, які в редисці вітаміни, і чи вони там взагалі є.
Я її просто люблю та ненавиджу.
Ненавиджу, бо кожен рік, кожну весну ми усією школою мусіли їздити на ту редиску.

НА РЕДИСКУ!

і це капець. Бо цілий день руки в багнюці. Редиску треба прорідити.
Потім знову на редиску! - і цілий день руки в багнюці, бо її треба витягти, ту редиску, потім в"язати в пучки - брр, досі здригаюсь, коли згадаю той шпагат.
За те тобі дадуть додому два пучки. І мама зробить свіжого салату.
І в цей момент я вже люблю редиску, її хрумку, гірко-солодку вітамінність. Бо якісь же вітаміни там точно є...

Солдату редиска потрібна. Точка.
В загрозливих масштабах.

За масштаби, за віру в те, що біцям редиска вкрай потрібна, за вітаміни, які в ній точно є - дякую
@Vasylenko Dmytro( Волинь SOS)
І волонтер з Закарпаття Юрій Морозович
які зростили ту редиску
та волонтеру з Києва Vira Savoliy, яка разом із з волонтером Ф.О.Н.Д.у Pavlo Abramov піймала ту редиску в Києві

Слава редисці.
Слава бійцям, які вже вгризаються зубами в ту гірко-солодку хрумкість.
Слава, слава вітамінам.
А волонтери - та просто молодці.