lenta_ua

Люблю Нацгвардію.
Люблю.
Останнім часом таких волонтерів мало. Останнім часом в нас прийнято кричати:
- Нацгвардия не воюет!
- Нацгвардии ооооооо какое снабжение, а они на вторых линиях.

Я не згодна. І річ тут не лише в моїй любові, платформою якої є, звичайно, Кульчицькі - а в пам"яті та знанні.
І пам"ять мені каже - перший рік війни саме Нацгвардія стояла на передній лінії нарівні з ЗСУ, і приймала усі бої. І не тікала з тих боїв.
І перший бій в АТО - він теж пройшов за участі Нацгвардії.
А знання підказує - і зараз...
місцями...
потихеньку...
Та Нацгвардія, яку я знаю і люблю - вона уперто преться на передок. Правдами й неправдами.

Щодо забезпечення - фігня. Скрізь більш-менш однаково. В чомусь ЗСУ краще забезпечують, в чомусь нациків.
Так, саме нациків. Люблю це слово. Слово доведене справами. Ранами тих хлопців, яких я знаю. Смертями тих, кого я знала...

Може, тому ще тут вам признаюсь - люблю Нацгвардію. І вірю в неї.
Бо знаю точно - коли на нашому фронті шваркне так, що ми згадаємо 14-й - саме Нацгвардія вийде отим резервом, якого нам іноді зараз не вистачає.

А підготовка цього резерву - вона тихенько йде.
Без зайвого піару, без зайвого галасу. Коли знають лише свої - ну, й кілька мільйонів тих, хто не пропустив ці репортажі.
:)

http://ngu.gov.ua/…/zavershylysya-zmagannya-zi-strilby-z-bo…

Ну, і ось. Бачте, як щиро посміхаюсь. А тому що люблю і вірю.
Вірте й ви.
І докладаю - були на змаганнях, вручали призи й від Ф.О.Н.Д.у. Отримували й собі пам"ятку.
Бачили й найкращих, і тих, у кого діло гірше. До кого не підходили з питанням - чи фронтовик? - бачили, що фронтовик. Із перших днів війни на фронті.
Крім, може, оцього дівчатка, що рветься на фронт.
- Поки що не пускаєм. - шепнули мені.
- Поки що не пускайте. - шепнула я у відповідь.

Але ж куди вони дінуться, як шваркне.
А шваркне.
Бережи вас тоді, Боже, нацгвардійці...
Як бережеш їх зараз, небудуказатиде - повірте, що близько, дуже близько до ворога.