ФОНД Дианы Макаровой: ДІВЧА У ПРИЦІЛІ.

[nazavzhdy]

... один львівський чоловік взяв до рук мою книгу, повертів її в руках і хмикнув:
- Про АТО?
- Про АТО. - кивнула я.
- Скажіть, а чому... Чому свого часу, коли ми воювали, ніхто не писав про нас? - з болем сказав він.
- Зараз пишуть. Читайте. - відповіла я.

і посміхнулась про себе, уявивши книгу про боротьбу УПА, написану просто в Радянському Союзі.
Правдиву книгу.

... Дмитро Вовнянко написав черговий роман.
Чому черговий? - бо Діму давно знає інтернет-читач. Цей прискіпливий та дотошний Вовнянко любить зануритись в історію та покопирсатись, наприклад, у козацьких боях, або у війніх початку минулого століття. І про що б він не писав, виходить цікаво, якось сценарно - а в нас стабільно брак хороших фільмів (сценаріїв?) по історії України.
Але нова книга...
Хм...

Писати про далеке минуле, мабуть, легше, аніж про недалеке.
Чому? - бо ще живі люди. І хтось обов"язково скаже - ні, усе було не зовсім так. Або зовсім не так. І ну вас, я вам розкажу, як воно було насправді!
Одним словом, треба бути дуже хоробрим автором, аби братись за таку тему.

Діма взявся.
І я знову не можу відірватись від його сторінок.
А він, до всього ще й зробив героїнею жінку. ба навіть дівчину.
(до речі, він давно обіцяв втнути такий номер)
Ще, мабуть, і ліричну лінію випише. Поки що не дочитала, але лірикою там пахне.
Хоча, яка лірика і чи до неї було героїні? - там про дівчину, яка опинилась між двох вогнів.
Радянське виховання, комсомолка, спортсменка, лікарка - і раптом попадає в село, яке ось-ось (ми ж відчуваємо це) полюбить. А мусить "стукати" на це село - і цей "стук" я теж відчуваю. Бо я, бачте, народилась і жила в Радянському Союзі.
Бо я, бачте, добре знаю, як воно було жити, між двох вогнів, з яких один - твоя рідна країна, де половина пише доноси, а половина сідає по тих доносах.
А з іншої сторони твоя совість.

Не знаю, як там складеться в героїні. Бо ще сиджу на перших главах. Читаю прихватцем. Як знайду час, так і читаю - а де мені його знайти?
Але мені цікаво. Куди ж ти закинеш свою Оленку, Дмитре?
Що ти їй викреслив долею?

Читайте й ви. Раджу.
Читайте. Сперечайтесь. До хрипоти, до драки по сусалам. До криків:
- Я знаю краще, як там було! Мені бабуся розказувала!
Але не забувайте того, чого не було з вами - але було з вашими батьками, дідусями...

Це головне - не забувати.
Копатись в ній, історії - навіть якщо вона зовсім недавня.
Дімо, дякую за посилання. Пішла дочитувати.

http://bukvoid.com.ua/…/dmitro_ka…/divcha_v_pritsili._roman/ [http://bukvoid.com.ua/library/dmitro_kalinchuk/divcha_v_pritsili._roman/&h=maqfswia2aqfjxy3exskgjmmrlohowmg_1rxhxrgw-7hpbq&enc=azpwgjs_w-qnnydnsjdpsb0nw7gc6rwnaypwujx-q43vosj-bwv35hmb9j_ndfs5fpxsy5ypbf3jhgo4dhlkby1qp6mwfvwajnfyksnkes7x6ilskwfvfmicdxd7ul79wfj1wozivccy4uiq819mymjafchiatqy0rtjp2ta0fkc_h49vot7bzyxvtdlcapnsqg5kwokieuid3a3rn25z-xg&s=1_green]

https://www.facebook.com/fondDM/posts/1754584144800356

Реквизиты Ф.О.Н.Да Дианы Макаровой.