ФОНД Дианы Макаровой: А люди разные бывают, разные.

[nazavzhdy]

А люди разные бывают, разные.
И попытки чесать всех одним гребнем, усреднять к среднеарифметическому подобны измерению средней температуры по госпиталю. Включая морг, конечно.

БОЕЦ X.

- И палатку нам бы... Четырёхместную.
- Зачем вам палатка? Вы же в санатории базируетесь.
- Так мы выходим же! Так нам на выходы палатка нужна.
- А куда выходите?
- Так в промку ж!
- И вам на промке нужна палатка? - мои брови лезут высоко, хорошо, что боец этого не видит.
- Ага. И четыре каремата.
- А у вас что, нет карематов?
- Нет... А что? - переспрашивает осторожно.
- Да я уже забыла, когда в последний раз карематы передавала. Мы даже контакты забыли, где их покупать. Карематы всем выдают.
- О, ну тогда надувной матрас. Можно?
- надувной матрац? Тоже в промку?
- Ну да. Мы палатку ставим, матрас вовнутрь, и очень удобно.
- Прости, я не уточнила. Ваша промка где? Случайно не на побережье?

Конечно, я не удержалась и поговорила по телефону с его сослуживцами. Мы вместе посмеялись, представляя милую четырехместную палатку и надувной матрас в промке.

БОЕЦ N.

- Так я чого дзвоню? Ви коли в нас будете?
- За два дні. Заявку давав?
- Е, ні. Мені вже заявки не треба. Ми скоро виходимо.
- Взагалі?
- Та ну як взагалі... На відпочинок. Мать, і додому не відпустять. Але на третю лінію. То ви заїдьте, заберіть те, що ви нам давали. Генератор, біноклі, бензопилу. Коротше, усе таке що дороге.
- Ок, заїдемо. Але якщо вас знову на передок?
- Отоді й знову попросимо. А зараз заберіть. Бо тут намічається дембель, то я можу за одним не вслідкувати. Він вже каже, що ви усе це йому дарували.
- Що значить, дарували? Він був відповідальним. А давали вам усім. Ми ж про це говорили.
- Так отож я й кажу. Я усе відібрав, склав, то ви заберіть. Може, комусь дуже зараз треба, поки ми на відпочинок.

За два тижні:
- Я, конєшно, вибачаюсь. Я був у відпустці, то ми трохи розминулись. То я вже на місці. Будете в нас, заїдьте та таки заберіть усе, що ви нам давали.
- А де ж ти був у відпустці?
- Та їздив у справах.

Потім, вже через місяць, я взнаю, в яких справах він їздив.
Їздив до "відповідального" дембеля, за яким все ж не вслідив.
- То що ти в нього забрав?
- Та бінокля забрав, та ще те-се. Грошей він в наших напозичався, і здимів.
- Ой, Боже. - сміюсь я. - То він живий?
- Живий і навіть цілий. Просто забрав у скотини, та й усе. Нехай з цим живе. А нам далі воювати.
- То значить, знову воювати?
- Та знову. Але на новій позиції усе є. Ви не хвилюйтесь, я подзвоню, якщо щось буде треба.

Нещодавно.
- От бачте, казав, що подзвоню. Ось і звоню.
- Ну, привіт, сержанте. Що тобі передати?
- Та мені б форму. Бо мою пошматувало.
- Ага. То ти в госпіталі...
- Та в госпіталі.
- А де тебе носило?
- Та носило трохи по промці. В мене осколок, а дружка мого насмерть.

мовчимо...

- То тебе тепер комісують?
- Я їх комісую! Мене як навіть комісують, я сам туди піду. В мене там тепер боржників багато. В першу чергу за дружка мого. А я борги завжди віддаю.
- Я знаю...

Так я и говорю - люди разные бывают.
Не надо всех под одну гребёнку, не надо...

https://www.facebook.com/fondDM/posts/1744971029095001

Реквизиты Ф.О.Н.Да Дианы Макаровой.