Diana Makarova: Бо ми дійсно мусимо мати один такий день, коли ми можемо прийти до цієї стіни, посмі

[nazavzhdy]

Це важко пояснити, але я завжди говорю про них з посмішкою. І дуже рідко - в минулому часі.
Вони були...
Вони були? Та що ви, вони і зараз є, ми вгадуємо їх прекрасні обличчя в личках дітей. Ми бачимо їх на вулицях наших міст. То ж як не посміхатись, говорячи про них?
Адже вони загинули за те, щоб ми посміхались...

Але того дня я сильно розхвилювалась. Бо є ті, чия посмішка згасла назавжди.
Матері...
Бо ми дійсно мусимо мати один такий день, коли ми можемо прийти до цієї стіни, посміхнутись нашим загиблим - і вклонитись їхнім, назавжди осиротілим, мамам...

https://www.facebook.com/diana.makarova.37/posts/2448244875236199?notif_id=1565337468836717¬if_t=notify_me&ref=notif

Реквізити Ф.О.Н.Ду Діани Макарової.