Діана Макарова: ДЖЕРОМ К. ДЖЕРОМ
Sep. 8th, 2018 07:54 am![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
Дзвінок:
- Лежить там один. Наче п'яний, але не бомж. А може, машина збила.
Ну, ми ж не медики ні разу. І не городські волонтери. Ми фронтові. Але то вже таке. Лежить же. А раптом машина збила?
Вилітаємо, хто в чому. Я, між іншим, в атласному халатику на голе тіло. Спати вже йшла, між іншим. Я завжди сплю на голе тіло, але до ліжка щоб дійти - халатик. Атласний, кімоно таке. Ні, я не для того це, щоб ви раптом уявили, крий мене боже, у мене розмір L, а це немало - а щоб ви уявили цей нічний політ - один у шортах та футболці, теж вже сидів над монітором з останніх сил. Друга у атласному халатику на голе тіло. В кімоно фактично. Третя - гарнюля, блондинка, макіяж, елегантний прикид, бо щойно з репетиції. Четвертий пес. Троє в лодкє, нє счітая, одним словом, бо усі інші, числом четверо, вже сплять. Коротше - абсолютний Джером Кеєвич Джером.
Летімо. Кілометра зо три летімо. Вилітаємо, Паша на ходу хапає аптечку, хижо натягує на руки перчатки. Пес ображено гавкає в машині - а я? А як же я? Я ж тут головний нюхач, як ви без мене унюхаєте, що з ним?
Лежить. На бочку лежить, затишно так.
- Ей, тобі погано? - питаємось.
- Мнє харашо... - відповідає.
Ясно. Тут явно людині харашо. Але буває всяко, треба перевірити. Лежить так, неначе таки збили й скинули в кювет. Починаємо перевіряти ознаки життєдіяльності тіла. Тіло мляво пручається. Ну, харашо людині, правда. Втомився від надмірної кількості алкоголю - теж робота, хто розуміє - ліг на травці, а тут якісь термосять, про щось розпитують.
Берусь до допиту:
- Тебе били?
- Нєєєєє... - блаженна посмішка на пухлому обличчі.
- Тебе машина збила?
- Нєєєєє...
- Ти перебрав?
- Нє панімаю, што ви...
- Ти панімаєш только по-русскі? Откуда ти?
- Біть панімаю. Байцовскій клуб, Данєцк. Панімаааааююю...
- Ти із Донєцка?
- Да, данєцкій я.
Перезираємось. Він п'яний-п'яний, а наш посміх ловить.
- А что ти там дєлал, в етом Донєцкє? - продовжуючи перевіряти життєдіяльність тіла.
- Ні-хє-ра! Што там можна...
- Правільно. І что там можна дєлать. - діловито говоримо, питаємось недбало: - Воєвал?
- Ето ви... А чєго ви... О как ви? - хитра п'яна посмішка. - Етого я гаваріть нє буду. Што там гаваріть?
Лишаємо спати. Чого його чіпати? Швидка непотрібна, поліція? Та не смішіть.
Сідаємо в машину, тіло лишається спати на травичці. Ціле, неушкоджене тіло пацанчика з Донєцка. Втомлене алкоголем аж настільки, що мало не зізналось, де воювало. Коли було в Данєцкє.
Але ж не в СБУ його тягти, правда? Києвом бродить надто багато таких пацанчиків. Хто їх перевіряє толком на КПВВ? Ну, воювало, ніде особливо не засвітилось. Або засвітилось, але дало на лапу і проскочило. Або взагалі перейшло не на КПВВ, а через один з блокпостів ЗСУ. Кажуть, є місця, де за дві тисячі гривень і донедавна живий Захарченко пройшов би до української території.
А, може, й не воювало. Що з п'яного візьмеш? Ляпнув та й ляпнув. Ба навіть не ляпнув, стримався.
Отакий Джером Кеєвич Джером.
Ехо войни...
https://www.facebook.com/diana.makarova.37/posts/1943422855718406?__xts__[0]=68.ARCRKqYyhSTqdlc2oCDG-HUGgC4-V5ap_84uxuM4r0zBKThyM_MYN-w_1S4EEQKPyuPxmMuB4E9HIWSbMv-YCSygWYMgcBFC-ZusLRe8jMBpRgjcQa5yZ3RHVDylMh74lAHVUl7S_K0gDq93z5RgxOstmRz8s86zeu3aZPlf9ecnMqZ6fX8Hng&__tn__=C-R
Реквізити Ф.О.Н.Ду Діани Макарової.
- Лежить там один. Наче п'яний, але не бомж. А може, машина збила.
Ну, ми ж не медики ні разу. І не городські волонтери. Ми фронтові. Але то вже таке. Лежить же. А раптом машина збила?
Вилітаємо, хто в чому. Я, між іншим, в атласному халатику на голе тіло. Спати вже йшла, між іншим. Я завжди сплю на голе тіло, але до ліжка щоб дійти - халатик. Атласний, кімоно таке. Ні, я не для того це, щоб ви раптом уявили, крий мене боже, у мене розмір L, а це немало - а щоб ви уявили цей нічний політ - один у шортах та футболці, теж вже сидів над монітором з останніх сил. Друга у атласному халатику на голе тіло. В кімоно фактично. Третя - гарнюля, блондинка, макіяж, елегантний прикид, бо щойно з репетиції. Четвертий пес. Троє в лодкє, нє счітая, одним словом, бо усі інші, числом четверо, вже сплять. Коротше - абсолютний Джером Кеєвич Джером.
Летімо. Кілометра зо три летімо. Вилітаємо, Паша на ходу хапає аптечку, хижо натягує на руки перчатки. Пес ображено гавкає в машині - а я? А як же я? Я ж тут головний нюхач, як ви без мене унюхаєте, що з ним?
Лежить. На бочку лежить, затишно так.
- Ей, тобі погано? - питаємось.
- Мнє харашо... - відповідає.
Ясно. Тут явно людині харашо. Але буває всяко, треба перевірити. Лежить так, неначе таки збили й скинули в кювет. Починаємо перевіряти ознаки життєдіяльності тіла. Тіло мляво пручається. Ну, харашо людині, правда. Втомився від надмірної кількості алкоголю - теж робота, хто розуміє - ліг на травці, а тут якісь термосять, про щось розпитують.
Берусь до допиту:
- Тебе били?
- Нєєєєє... - блаженна посмішка на пухлому обличчі.
- Тебе машина збила?
- Нєєєєє...
- Ти перебрав?
- Нє панімаю, што ви...
- Ти панімаєш только по-русскі? Откуда ти?
- Біть панімаю. Байцовскій клуб, Данєцк. Панімаааааююю...
- Ти із Донєцка?
- Да, данєцкій я.
Перезираємось. Він п'яний-п'яний, а наш посміх ловить.
- А что ти там дєлал, в етом Донєцкє? - продовжуючи перевіряти життєдіяльність тіла.
- Ні-хє-ра! Што там можна...
- Правільно. І что там можна дєлать. - діловито говоримо, питаємось недбало: - Воєвал?
- Ето ви... А чєго ви... О как ви? - хитра п'яна посмішка. - Етого я гаваріть нє буду. Што там гаваріть?
Лишаємо спати. Чого його чіпати? Швидка непотрібна, поліція? Та не смішіть.
Сідаємо в машину, тіло лишається спати на травичці. Ціле, неушкоджене тіло пацанчика з Донєцка. Втомлене алкоголем аж настільки, що мало не зізналось, де воювало. Коли було в Данєцкє.
Але ж не в СБУ його тягти, правда? Києвом бродить надто багато таких пацанчиків. Хто їх перевіряє толком на КПВВ? Ну, воювало, ніде особливо не засвітилось. Або засвітилось, але дало на лапу і проскочило. Або взагалі перейшло не на КПВВ, а через один з блокпостів ЗСУ. Кажуть, є місця, де за дві тисячі гривень і донедавна живий Захарченко пройшов би до української території.
А, може, й не воювало. Що з п'яного візьмеш? Ляпнув та й ляпнув. Ба навіть не ляпнув, стримався.
Отакий Джером Кеєвич Джером.
Ехо войни...
https://www.facebook.com/diana.makarova.37/posts/1943422855718406?__xts__[0]=68.ARCRKqYyhSTqdlc2oCDG-HUGgC4-V5ap_84uxuM4r0zBKThyM_MYN-w_1S4EEQKPyuPxmMuB4E9HIWSbMv-YCSygWYMgcBFC-ZusLRe8jMBpRgjcQa5yZ3RHVDylMh74lAHVUl7S_K0gDq93z5RgxOstmRz8s86zeu3aZPlf9ecnMqZ6fX8Hng&__tn__=C-R
Реквізити Ф.О.Н.Ду Діани Макарової.