lenta_ua

Ви, звичайно, будете сміятись. Ми теж вже тут животики від сміху обірвали, а сміх у нас до сліз, до сліз...
... але стоїть питання про третю операцію.

Поки що чекають до понеділка. Крапельниці нескінченним потоком. Але тут таке діло...
Мені терміново потрібен везунчик на борту моєї шхуни. Бо, здається, ми свою пруху вичерпали на фронтах за шість років.
Або мені терміново потрібно, щоб хтось підключився до якогось колективного інфополя і натякнув там - за чЬто?
І попросив - не покидай.
І ще сказав щось корисне.

Тут мусить бути фото змученого обличчя, рука під крапельницею тощо. Повірте - обличчя вже таке змучене, що мені соромно приймати відвідувачів. Хто я така, щоб так людей лякати?
Ну, і легка істерика, само собою.
Діти й найближчі друзі - здається, ця історія змучила їх не менше, а то й більше, ніж мене. Їм-то слухати мої воплі. Це непросто.

Коротше - потрібна динаміка.
Потрібна пруха.
Потрібні сили.
Сили потрібні аж за край.

https://www.facebook.com/diana.makarova.37/posts/2834474519946564?notif_id=1581177430618657¬if_t=notify_me&ref=notif