![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
![[community profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/community.png)
А сука, що розмістила на своїй сторінці фото закатованого нашого - фото голови з зідраною шкірою - ти сука, так.
Не знаю, хто ти. Я одразу натисла на розфренд, навіть не подивившись історію мого читання тебе, суко. Можливо, ми були навіть хорошими знайомими по життю, суко, з тобою.
О, мабуть ти зробило це з хороших помислів - і ти цілком патріотична сука.
Але мізків у тебе точно нема. І вже не буде.
У людей війни начебто міцні і сильні нерви, о так. І начебто більшість бачила вже страшне - розірвані тіла, відірвані кінцівки.
Але це там, коли ти до цього готовий. А кидати такі фото тут, в загальний доступ у фб - тут треба бути повною й безмозковою сукою.
Це фото пронеслось перед очима просто коли я гортала стрічку. І вже кілька днів воно мені сниться. А якби в домі були діти, і якби вони зиркнули, пробігаючи повз?
А якщо це фото побачать люди, змучені всим, що бачили на цій війні - ви гадаєте, у них такі вже міцні нерви, що вони б просто зиркнули і пішли собі читати далі?
Я бачила, як міцні й досвідчені бійці відводять очі від фотографій закатованих. Як в них тремтять руки. Як довго вони потім дивляться вперед і в нікуди, не бачачи нічого поряд.
Це нерви. Ті, від яких вже нічого, здається, не лишилось. Це таке співпереживання, яке тобі, суко, й не снилось.
Коротше - сука ти.
Жаль, я не подивилась, хто ти. Погребувала.
А таких героїв треба знати - які у рвєнії втрачають будь-які мізки. У будь-якому рвєнії.
https://www.facebook.com/diana.makarova.37/posts/2333220406738647?notif_id=1559627056063645¬if_t=notify_me
Не знаю, хто ти. Я одразу натисла на розфренд, навіть не подивившись історію мого читання тебе, суко. Можливо, ми були навіть хорошими знайомими по життю, суко, з тобою.
О, мабуть ти зробило це з хороших помислів - і ти цілком патріотична сука.
Але мізків у тебе точно нема. І вже не буде.
У людей війни начебто міцні і сильні нерви, о так. І начебто більшість бачила вже страшне - розірвані тіла, відірвані кінцівки.
Але це там, коли ти до цього готовий. А кидати такі фото тут, в загальний доступ у фб - тут треба бути повною й безмозковою сукою.
Це фото пронеслось перед очима просто коли я гортала стрічку. І вже кілька днів воно мені сниться. А якби в домі були діти, і якби вони зиркнули, пробігаючи повз?
А якщо це фото побачать люди, змучені всим, що бачили на цій війні - ви гадаєте, у них такі вже міцні нерви, що вони б просто зиркнули і пішли собі читати далі?
Я бачила, як міцні й досвідчені бійці відводять очі від фотографій закатованих. Як в них тремтять руки. Як довго вони потім дивляться вперед і в нікуди, не бачачи нічого поряд.
Це нерви. Ті, від яких вже нічого, здається, не лишилось. Це таке співпереживання, яке тобі, суко, й не снилось.
Коротше - сука ти.
Жаль, я не подивилась, хто ти. Погребувала.
А таких героїв треба знати - які у рвєнії втрачають будь-які мізки. У будь-якому рвєнії.
https://www.facebook.com/diana.makarova.37/posts/2333220406738647?notif_id=1559627056063645¬if_t=notify_me