lenta_ua

- Драсті.
- І вам того ж.
- Це волонтерський фонд Діани Макарової?
- Так, це він самий. Я Діана Макарова, я вас слухаю.
- Я оце хотів би бути корисним. Я б хотів попрацювати волонтером. Можете мені допомогти? Я не боюсь роботи, я ...
(думаю. що ж тобі відповісти, хлопче? з роботами ми якось справляємось, та й які там роботи - вирішити по закупкам, зробити закупки, запакувати за списками, відправити на пошту, відвезти на фронт, прийняти посилки від небайдужих людей, привести до ладу, розсортувати і знову відправити чи відвезти на фронт, привести до ладу списки, зробити звіти - от і вся тобі робота. хіба шиття та розкрій потребують нових людей, але ж навряд чи ти можеш шити)

- Я закінчую медичний виш, я навіть вмію оперувати, крові не боюся.
(ооооо... здається, шити він насправді вміє, принаймні людські тіла. але ж це трохи не до нас)

- Дякую за пропозицію. Але бачте, ми не медичні волонтери. Ми більше по інтендантству.
(ага, а ще по зампотехству, зампотилству, електроніці і так далі, і безкінечно аж до тієї ж медицини)
- Але я можу переговорити про вас з волонтерами-медиками. Їм постійно потрібні люди з медичною освітою, ба навіть з практикою.
- А що там в них треба робити? Бо я можу працювати в якомусь госпіталі.
- О, ні. В госпіталь я вас не влаштую. Я можу домовитись, аби ви попрацювали саме з волонтерами. Це ротація на якийсь час, ви будете жити там, поруч з фронтом, виїжджати, вивозити поранених або навіть соматичних. Іноді надавати допомогу місцевому населенню…
- А це далеко від передової?
- Гм… По-різному. Іноді далеко, кілометра півтора.
- Ееее… А може, краще у госпіталі?
- Ну, до госпіталю вам треба влаштовуватись, використовуючи інші канали. Упевнена, у вашому медичному вам щось підкажуть.
- А госпіталі далеко від передової?
(Боже, де я беру сили та терпіння? але щось пояснити треба)

- По-різному. Іноді за сто кілометрів, а іноді й ближче. То що, підете до волонтерської медслужби?
- А вони працюють на передовій?
- По-різному. Буває так, що й по кілька днів не працюють. Коли на фронті більш-менш тихо, коли нема поранених. А іноді їм і поспати ніколи. І тоді їм дуже стають в нагоді люди, що не бояться крові та знають, як надати першу допомогу.
- Ну… Я…
- Давайте так. Ви подумайте, а потім мені зателефонуєте, добре?
- Добре…

Я й досі чекаю на дзвінок. Вірніше, я зовсім на нього не чекаю. Бо одне діло працювати десь у госпіталі, а зовсім інша річ – оті невідомі волонтери медичного напрямку, що бігають собі десь зовсім недалеко від передової.
І згадала я про цю розмову, прочитавши пост тих дивних створінь. Тих волонтерів, які чомусь сидять отам, недалеко від передової, і іноді навіть не бувають на передовій.
А іноді їм і поспати ніколи. Тут вже як карта ляже, яке чергування випаде.
То хто хотів би попрацювати разом з тими волонтерами?
Хто не боїться крові і вміє надати першу допомогу?

… ліс рук поки що.
Я давно знаю цю проблему у волонтерства. У нас же курси по такмеду на кожному кроці, у нас випускників медичних вишів хоч греблю гати. Але чомусь черги попрацювати на фронті нема.
То чи далеко до передової – га?

АСАП просить допомоги. Зробіть репост, допоможіть знайти медика та парамедика.

Ірина Мудрик: Сделайте репост, пожалуйста!
Ищем медика и парамедика!
У нас ЧэПэ.
У нас почти катастрофа.
Некому спасать мир в Зайцево с 1 июня и в Новотошковском с 31 мая.
Очень просим откликнуться медика и парамедика!
Пишите мне или Люде Людмила Плаксина (Ludmila Plaksina)

https://www.facebook.com/irina.shcherbakova72/posts/2209239265971659