Діана Макарова: Виростеш, знайдеш у інтернеті це фото. Придивишся до маляти на вєліку серед Майдану

[nazavzhdy]

Виростеш, знайдеш у інтернеті це фото. Придивишся до маляти на вєліку серед Майдану, здивовано скажеш:
- Так це ж я!
Звичайно, ти.
Відсьогодні вже семирічний дорослий хлопець
Друзяка добрячій половині фронту
Улюбленець такої кількості людей, яку ти навіть уявити поки що ще собі не можеш
Головний фондер Ф.О.Н.Д.у
Єдина дитина, яку колись, п'ять років тому, хрестили на Майдані - ось, вчора це було, Тимофію. Через кілька тижнів п'ять років тому.
За два дні до штурму - останнього і найстрашнішого штурму Майдану. Майже всі, хто на фото, потім пішли на фронти. І фронт увійшов у твоє дитинство теж.
Ми колись переможемо, як і тоді, п'ять років тому. Ти виростеш, знайдеш це фото в інтернеті, і скажеш...
... та звідки мені знати, що ти скажеш? Від тебе можна чекати чого завгодно. Поживемо - побачимо. А поки що - будь, Тимофію.
Будь з нами і будь гідним, ага?



https://www.facebook.com/diana.makarova.37/posts/2136336543093702?notif_id=1548538047616414¬if_t=notify_me&ref=notif

Реквізити Ф.О.Н.Ду Діани Макарової.

Діана Макарова: Я називаю це гордістю за наше. Я називаю це Україною.

[nazavzhdy]

Готувались довго, проспівали швидко - але ж який перфоманс!
Організаторам наші оплески.
Я не була, дивилась лише у записі. Санді тенорила, як завжди - я у мами тенор. Павло відігравав роль пасажира, я тут на поїзд поспішаю, дивись, як класно, ой, запізнився на поїзд, ну та ладно, грець з ним, але ж як класно.
Кого цікавить повний запис - він є у нас. Доберемось до апаратури, зіллємо.
Ні, це не флешмоб. Флешмоб, братця, це трохи інше. Ми назвали перфомансом. Та неважливо, як це називається, зрештою.
Я називаю це гордістю за наше.
Я називаю це Україною.
https://www.unian.ua/society/10422507-fleshmob-na-stolichnomu-vokzali-200-horistiv-zaspivali-shchedrik-video.html?fbclid=IwAR1IE2VvyGdE6judBen4XeIflZCmwHy8ymRUDllmYv-3v9Kus5q4Kr8511w

Реквізити Ф.О.Н.Ду Діани Макарової.

Діана Макарова: СІЛЬСЬКА РАПСОДІЯ НА ФОНІ АВТОБУСУ, ЩО ЗАБЛУКАВ

[nazavzhdy]

У заблукавшому автобусі їхало чимало пасажирів.
Про це я взнала років так тридцять тому.
Автобус заблукав не одразу, спочатку в нього зламався задній міст, це теж факт. Як факт і те, що пасажири ночували на маленькій автобусній станції з крихітною закусочною. Українського перекладу Стейнбеку я не знайшла, як не шукала - а особливість епізоду автобусних блукань була ще й у сніданку. І тут нам вкрай би знадобився б український переклад, хоч включай кебу сам. А оскільки кеби не є, то маємо що маємо.

Що може бути простішим за сніданок? - ми тоді жили у селі, село снідало борщем, а чим же ще?
- Який сніданок, такий і хазяїн. Який хазяїн, така й робота. - казала бабуся і насипала щедро в полумисок борщу, і тут ключове саме - насипала.
Український борщ може бути різним. Він і є різним насправді, і навіть одна й та ж господиня, користуючись однією плитою, водою й однаковим набором продуктів, не зварить однакового борщу, як би не старалась. Усі борщі будь-якого дня будуть різними, залежачи від різних чинників, як то:
- настрій господині на сьогодні
- ПМС чи навпаки, ( Read more... )

що заблукав! Доки я не почала згадувати, як різати корову.
(схлипнула)

цитати Д.Стейнбек "Автобус, що заблукав"
корова з інтернету



https://www.facebook.com/diana.makarova.37/posts/2137394769654546?notif_id=1548603289723466¬if_t=notify_me&ref=notif

Реквізити Ф.О.Н.Ду Діани Макарової.

Діана Макарова: ПРО ПРАВЕДНИКІВ ТА ДИВАКІВ

[nazavzhdy]

ПРО ПРАВЕДНИКІВ ТА ДИВАКІВ

Мішка і Жорка були молодими й чорнявими. Хтось один з них мав кучеряве волосся, історія замовчує, хто саме.
Жорка та Мішка були кожен родом з Одеси, принаймні вони так казали. Хтось з них був з кравецької сім’ї, і начебто сам вмів добряче шити – хто саме, історія замовчує. Але здається, саме Жорка.
Іван Андрійович був сільським українським дядьком. В міру міг випити, дуже любив, коли за столом збирається уся рідня, аж до троюрідних, для цього одного разу найняв трактора з причепом, бо стояла грязюка, а як інакше зібрати всю рідню, що навкруги, по селах? Виїхав з трактором, зібрав, і вся рідня їхала, стоячи у причепі, балансуючим та грузнувшим на тій грязюці, рідня співала, трактор гарчав – раділо серце Івана Андрійовича. Такий дивак був той Іван Андрійович.

Іван Андрійович сів одного разу, і сів кріпко.
Діло було якраз по тридцять третьому. Іван Андрійович займав міцну, але розстрільну посаду – був головою колгоспу. І колгосп був невеличким, усього на одне село, і село було так собі, не скажи, що велике – а сів Іван Андрійович навесні, якраз за те, що під час зими в колгоспі не вмерла ні одна жива душа. Тобто, усі жителі села лишились живими.
І як вони могли лишитись живими, в селі на Дніпропетровщині, взимку з 32-го на 33-й?
А діло було так.
Коли вже стало зрозуміло, до чого йдеться, покликав Іван Андрійович до себе в хату агронома. А хата була хороша як на ті часи. Як на часи наші ( Read more... )

повірила йому враз.

Хотіла б я сказати це своїм онукам, Іван Андрійович.
Мій праведник світу, мій дід – такий вже дивак, Іван Андрійович…

https://www.facebook.com/diana.makarova.37/posts/2137626136298076?__tn__=C-R