Ці звіти потрібні як вам, головним фінансистам Ф.О.Н.Д.у, так і нам, фондерам, робочому органу Ф.О.Н.Д.у
А мені ці звіти просто вкрай потрібні. Бо коли я даю звіт – я не просто вивалюю на вас перелік закупленого, вдвезеного, відправленого – а ще й раджусь з вами і звіряю основні напрямки роботи Ф.О.Н.Д.у
Отже, поїхали.
На цей січневий звіт я не можу дивитись спокійно. Мені вже давно здається, що ми перетворились на якесь філіальне СТО.
Ми ремонтуємо автомобілі фронту, і нема краю тим ремонтам. Ми закупаємо шини.
Нас попереджали, що коли ми сильно вліземо в ремонти машин – в нас не буде лишатись грошей на усе інше для фронту. Навіть звучало таке, що люди не дуже люблять допомагати саме в ремонтах машин. Нам також говорилось у попередженнях, що люди радше допоможуть грошима в закупці форми, термобілизни, печива та вареників для фронту – бо це зрозуміліше. Бо це начебто відкидує нас усіх в 14-й рік, коли ми усі, ми дружно, ми усією країною… і таке інше… вдягали, взували, годували нашу армію.
Але ж зараз це вже непотрібно. Армія взута, вдягнена і більш-менш сита. В цьому звіті ви теж прочитаєте про закупки білизни та форми – але це скоріше винятки з правил. Винятків таких лише три:
- нестандартні розміри, величезні або мініатюрні, таким бійцям дуже важко підібрати для себе форму й одяг
- форс-мажор (погоріли, обоз не доїхав вчасно, ескалація бойових дій, йдуть постійні обстріли, прати нема можливості, дайте хоча б білизни)
- і позаштатка
Не буду педалювати тему про позаштатку, сподіваюсь, ви усі розумієте, про що йде річ.
Але такі винятки нечасті. В усьому іншому фінанси йдуть на закупку інструментів, включаючи й генератори, закупку електроніки, допомогу аеророзвідці як одному з найперспективніших напрямків роботи на фронті і ремонт автомобілів.
А це вже техніка. А це вже нецікаво. І ми розуміємо людей. Одне діло – дивитись на гору термобілизни і грітись думкою, що ось, хлопцям та дівчатам буде тепло. Інша річ – дивитись на розібрані машини, на розверсті капоти – і нічого не розуміти.
Ок, я вкладусь у це диво фронту, у цю розвалюху, і вони кажуть, що вона буде десь там їздити? – незрозуміло.
Так, буде їздити. Так, буде літати. І знову й знову спотикатись, пробивати шини осколками, врізатись в дерева – таке в нас теж було, ще й досить часто – і знову й знову лікуватись, аби служити далі.
І вік її недовгий. А робота її страшенно потрібна – робота оцієї розвалюхи.
Та й не завжди там розвалюхи.. Наш фронт давно вже забув, як у 14-му на нього сипались автомобілі в подарунок. А подарункам такай шана.
Ні, зараз не так. Наш фронт давно вже вміє і сам закуповувати ті машини – скинулись з зарплат, півроку позбирали «общак» і купили щось на чотирьох колесах.
І, як апогей апофеозу – наш фронт давно вже навчився слідкувати за своїми машинами, ремонтувати їх більш-менш вчасно, та принаймні заливати масло чого ми не завжди могли добитись від експлуататорів саме в 14-15-х роках війни. ні-ні, зараз фронтовики вилизують ті машини, наскільки там вже є можливість вилизувати їх.
Але наш фронт не може це робити сам.
( Read more... )
https://www.facebook.com/diana.makarova.37/posts/1654610404599654 Реквізити Ф.О.Н.Ду Діани Макарової.